Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 33

— Я маю те, що потрібне тому чоловікові. Чоловікові, який убив Бабеля. І тепер він знає, що я це маю, бо ти привів його сюди. Алексі розповів мені про місце засідки на пагорбі. Поки я тут, у таборі, я в безпеці. Чоловіки захищають мене. Вони стоять на чатах. Але одного дня він прийде й забере мене. Тоді він зробить зі мною те, що зробив із Бабелем. Ти мій брат. Ти повинен його зупинити.

Алексі кивав головою, так, ніби Йола говорила щось абсолютно нормальне — поводилася так, як того вимагає здоровий глузд.

— Але про що йдеться? Що, на твою думку, потрібне тому чоловікові?

Не відповідаючи, Йола опустилася навколішки. Вона висунула невеличку шухляду, заховану під ліжком, і дістала звідти широкий шкіряний жіночий пояс. Зі спритністю швачки вона стала розрізати маленьким складаним ножиком шов на поясі.

Сабір поклав рукопис собі на коліно.

— Оце воно і є?

— Так. Оце те, що Мадлена передала одній із моїх матерів.

— А ти певна, що ту дівчину звали Мадленою?

— Так. Вона сказала, її батько попросив, щоб вона передала цей рукопис на зберігання дружині ватага циганів. Бо якби ці папери потрапили в погані руки, це могло б призвести до загибелі нашого народу. Але він також наказав не знищувати папери, а заховати їх, бо в них записано Волю Бога й інші таємниці, які одного дня стануть дуже важливими. Мадлена сказала, що батько залишив їй цей папір та деякі інші разом зі своїм заповітом. У запечатаній скриньці.

— Але це і є заповіт. Це копія заповіту Мішеля Нострадамуса. Подивися-но. Він датований 17 червня 1566 року. За п’ятнадцять днівдо його смерті. І з додатком, написаним ЗО червня, за два дні до смерті. Йоло, ти знаєш, хто такий був Нострадамус?

— Знаю. Пророк.

— Ні, не зовсім пророк, Нострадамус би відмовився від такої назви. Точніше буде назвати його провидцем. Чоловіком, який — і звичайно ж, із Божого дозволу — міг іноді зазирнути далеко вперед у часі й передбачити майбутні події. Він був найуспішнішим і найславетнішим провидцем в історії. Я присвятив багато часу вивченню його діяльності. Саме тому я й дозволив собі спокуситися на те повідомлення, яке опублікував у газеті твій брат.

— Тоді ти зможеш пояснити мені, навіщо тому чоловікові потрібне те, що ти тепер тримаєш у руці. Які таємниці приховані в цьому папері. Чому він готовий убивати за нього. Бо я цього не зрозумію.

Сабір викинув перед собою руки.

— Я не думаю, що він ховає якісь таємниці. Про його існування вже багатьом відомо — його можна знайти й навіть прочитати в Інтернеті, заради Бога. Я знаю принаймні про ще дві копії з його оригіналу, які перебувають у приватних руках. Кожна така копія має певну ціну, безперечно, має, але вона не така висока, щоб за неї вбивати людей. Це просто заповіт, як і будь-який інший. — Він спохмурнів. — Але одна річ у ньому має якийсь стосунок до того, що ти мені розповіла. Нострадамус мав дочку, яку звали Мадленою. їй було п’ятнадцять років, коли він помер. Послухайте ці рядки. Вони входять до того додатку, який було дописано до заповіту, після того як він був складений і засвідчений, але він також стосується кожного зі спадкоємців: