Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 29

— І ти справді віриш у те, що вони мене вб’ють, якщо ніж зачепить мою руку?

— Вони тебе вб’ють, у цьому немає найменшого сумніву. Так мусить бути. Булібаша ніколи не дозволить відпустити тебе, якщо крис постановить, що ти винний. Це було б проти нашого звичаю, нашого кодексу мажеріпен. Це був би великий скандал. Його ім’я стало б маріме, і він мусив би постати перед Баро-Серо й пояснити свою поведінку.

— Баро-Серо?

— Це ватаг усіх циганів.

— І де він тепер?

— У Польщі, я думаю. А може, у Румунії.

— О Боже.

— А що, як він не влучить у мою руку, а влучить у мене? — запитав Сабір, стоячи біля дошки. Двоє циганів прив’язали його долоню до дошки тонким ремінцем, кінці якого вони протягли крізь дві дірки в дереві, вище й нижче від його зап’ястка.

— Це означало б, що О Дел забрав від нас рішення й постановив судити тебе сам.

— Так я й думав. — Сабір похитав головою. — Можна мені принаймні відвернутися?

— Ні, ти повинен стояти прямо, як чоловік. Ти повинен вдати, що тебе не цікавить, що тут навколо тебе діється. Якщо ти невинний, тобі немає чого боятися. Цигани люблять, коли чоловік поводиться, як належить поводитися чоловікові.

— Не можу навіть передати тобі, як ти мене підбадьорила.

— Ні, ти повинен вислухати мене дуже уважно. Це дуже важливо. — Вона стояла перед ним, дивлячись йому у вічі. — Якщо ти це переживеш, ти станеш моїм братом. Я називатимуся твоїм прізвищем, поки не візьму прізвище свого чоловіка. Ти матимеш кірво і кірві серед наших найстарших людей, тобто вони стануть твоїми дідом і бабусею. Ти станеш одним із нас. Томути повинен поводитися, як ми. Якщо ти поводитимешся, як пайо, ніхто тебе не шануватиме і я ніколи не матиму чоловіка. Я ніколи не стану матір’ю. Яким ти будеш тепер, як ти поводитимешся, покаже моїй родині, яким братом ти будеш для мене. Покаже, чи урсито-рі допомогли моєму братові зробити правильний вибір, чи ні.

Алексі дав Сабірові надпити з пляшки, потім докінчив її сам.

— Ти мені подобаєшся, пайо. Я сподіваюся, ніж не влучить. Я справді на це сподіваюся.

Ашор Баль посміхнувся. Він лежав у заглибині, яку сам для себе вирив у піску, на вершині невеличкого пагорба, що височів футів на п’ятдесят над галявиною. Заглибина була затулена від дітей, що шукали тут якоїсь поживи, кущем дроку, а крім того, Баль ще й накрив себе камуфляжною ковдрою, притрусивши її зверху листям папороті, гіллячками та сухими хмизинками.

Він приладнав електронний зум на своєму біноклі й сфокусував лінзи на обличчі Сабіра. Бідолаха закляк від страху. Це добре. Якщо Сабір виживе, то цей страх дуже допоможе Балю в його пошуках рукопису. Він зможе використати його. Таким чоловіком можна маніпулювати.

Дівчина ж, навпаки, становила набагато складнішу проблему. Вона належала до певної культури з чітко означеними звичаями. Як і її брат. Для неї існують межі. Лінії, яких вона не зможе переступити. Вона радше помре, аніж скаже йому про те, що вважає важливішим, ніж її життя. Він повинен наблизитися до неї іншим шляхом. Через її невинність. Через бажання стати матір’ю. Валь знав, що цигани-мануші визначали жінку лише через її спроможність народжувати дітей. Забрати від неї таку спроможність, і жінка втратить свій центр. Своє значення. Він завжди триматиме це в голові.