Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 28

Двоє чоловіків допомогли Булібаші підвестися на ноги. Один із них подав йому пляшку, він надпив із неї, а потім вибризнув частину рідини так, щоб вона утворила форму дуги перед ним.

Йола повернулася до Сабіра й допомогла йому підвестися на ноги.

— Ти можеш і не пояснювати. Зараз мені буде проголошено вирок.

Вона пустила його слова повз вуха і стала за його спиною, дивлячись на Булібашу.

— Ти. Пайо. Ти кажеш, ти не вбивав Бабеля?

— Ні, не вбивав.

— А проте поліція розшукує тебе. Як вони могли помилитися?

— Вони знайшли мою кров на Бабелі з причин, які я вам уже пояснював. Чоловік, який його катував і вбив, певно, повідомив їм про мене, бо Бабель знав моє ім’я. Я невинний, бо не вчинив ніякого злочину ані проти нього, ані проти його родини.

Булібаша обернувся до Алексі.

— Ти віриш у те, що цей чоловік убив твого кузена?

— Поки хтось інший не признається в тому, що він його вбив, так, вірю. Убийте його, нехай кров заплатить за кров.

— Але Йола тепер не має брата. Її батько й мати померли. Вона каже, що цей чоловік — фрал Бабеля. Що він обійме місце Бабеля. Вона неодружена. Для неї дуже важливо мати брата, який би нею опікувався. Який нікому не дозволив би зганьбити її.

— Це правда.

— Ви всі згодні прийняти рішення кристінорі?

Загальний ствердний гомін пролунав у таборі.

— Тоді нехай ніж вирішує цю проблему помсти.

24

— Святий Боже! Вони хочуть, щоб я бився з кимось?

-Ні.

— Тоді чого вони хочуть?

— Булібаша вчинив дуже мудро. Він постановив, щоб цю суперечку розв’язав ніж. Ти покладеш руку, якою ти вбив Бабеля, на дерев’яну дошку. Алексі представлятиме мою родину. Він візьме ніж і кине його, прицілившись у твою руку. Якщо лезо або якась інша частина ножа зачепить твою руку, це означатиме: О Дел повідомляє, що ти винний. І тоді тебе вб’ють. Якщо ж ніж не влучить у тебе, то ти невинний. Тоді ти станеш моїм братом.

— О Дел?

— Так ми називаємо Бога.

Сабір стояв біля Булібаші й дивився, як двоє чоловіків ставлять дошку, що мала вирішити, жити йому чи вмерти. «Такого просто не може бути, — подумав він. — Ніхто, будучи при своєму здоровому розумі, у це не повірить. Адже ми живемо у двадцять першому сторіччі».

Йола подала йому склянку з якимсь трав’яним відваром.

— А це що таке?

— Це додасть тобі мужності.

— А що в ньому?

— Таємниця.

Самір пригубив трав’яний чай.

— Послухай-но. Цей чоловік, Алексі. Твій кузен. Він уміє кидати ніж?

— О, так. Він дуже вправний у цьому і спроможний влучити ножем у що завгодно.

— Господи, Йоло. Що ви збираєтеся зі мною зробити? Ви хо-_ чете, щоб мене вбили?

— Я нічого не хочу. О Дел вирішить, винний ти чи не винний. Якщо ти невинний, він відверне кидок Алексі, і ти будеш вільний. Тоді ти станеш моїм братом.