Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 24

20

Ашор Валь спостерігав поховальну церемонію, принишкнувши в затінку невеличкого гайка дерев. На ньому був добре зношений камуфляжний костюм, робочий капелюх легіонера та рифлена маска. Навіть на відстані п’яти футів його було неможливо помітити на тлі підліску, який його оточував.

Уперше за ці три дні він був певний, що впізнав дівчину. До цього йому не щастило наблизитися до табору настільки, щоб усе як слід роздивитися. Навіть коли дівчина виходила за межі табору, він не міг бути певен — вона це чи не вона. Тепер же вона добре виставила себе напоказ завдяки неприхованому тужінню за безсмертною душею свого божевільного брата.

Валь дозволив уяві повернутися до спогаду про те, як помер Самана. Задовгі роки свого досвіду як у лавах Іноземного Легіону, так і поза ним, Валь ніколи не бачив, щоб людині вдавалося накласти на себе руки, перебуваючи під чиїмсь цілковитим контролем. Старий фокус із ковтанням власного язика пов’язаний із неподоланними фізичними труднощами, і жодна людина, наскільки йому було відомо, не могла заподіяти собі смерть за допомогою думок. Але використати в такий спосіб силу земного тяжіння і з такою рішучістю? Це вимагало великої сили духу. Тоді чому Самана на це пішов? Що саме він хотів захистити?

Валь сфокусував свої нічні окуляри на обличчі дівчини. Дружина? Ні. Не схоже. Сестра? Можливо. Але цю схожість годі визначити в такому світлі, этими спотвореннями, яке воно накладає на риси облич.

Він перевів окуляри на Сабіра. Тепер він бачив перед собою чоловіка, з яким, певно, йому ще доведеться мати справу. Спочатку, коли він виявив присутність Сабіра в таборі, Валь відчув спокусу повторити один зі своїх підступних анонімних дзвінків у поліцію й у такий спосіб усунути цього чоловіка зі сцени подій, щоб не вдаватися до ще одного непотрібного насильства. Але Сабір не мав найменшого уявлення про його існування, тому стежити за ним буде надзвичайно легко й немає ніякого сенсу вживати якісь надзвичайні заходи проти нього.

З дівчиною, він знав, буде набагато більше клопоту. Вона належала до чітко означеної спільноти, де люди пов’язані між собою тісними зв’язками й рідко наважуються вийти в широкий світ. Тому якщо накинути їй у компанію Сабіра з його добрими намірами, його завдання стане набагато простішим.

Отже, він просто спостерігатиме й чекатиме. Його момент — як це завжди було — настане.

21

— Ти можеш ходити?

— Та думаю, що зможу.

— Тоді ти підеш зі мною.

Сабір дозволив сестрі Самани підвести його на ноги. Він помітив, що хоч дівчина й торкалася його руками, проте вживала всіх заходів остороги, щоб не доторкнутися до його одягу.

— Навіщо ти це робиш?

— Що саме?

— Відхиляєшся щоразу, коли я спотикаюся, — так, ніби боїшся заразитися чимось від мене.

— Я не хочу заразити тебе.

— Заразити мене?

Вона кивнула головою.

— Жінки-циганки не доторкаються до чоловіків, з якими вони не одружені або які не доводяться їм братами чи синами.

— Чому?

— Бо існують періоди, коли ми маріме. Поки я не стала матір’ю, а також у певні дні місяця я нечиста. Я можу тебе забруднити.