Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 18

Сабір постояв кілька хвилин на краю галявини, придивляючись. Перед ним був циганський табір. От і гаразд. Можна сказати, йому пощастило. Адже ніхто інший не став би розбивати табір у лісі на півночі Франції на початку травня. Французи мали звичай виїздити на лоно природи лише в серпні; в інші місяці та пори року вони воліли оселятися зі своїми родинами в готелях й обідати в комфортних умовах.

Одна з жінок побачила його й показала на нього своєму чоловікові. Зграйка дітлахів підбігла до нього й зупинилася трохи віддалік. Ще двоє чоловіків покинули свої справи й рушили до нього. Сабір підняв руку у вітанні.

Руку рвучко завели йому за спину й підняли її до потилиці. Він упав навколішки.

Перед тим як знепритомніти, він побачив над однією з будар телевізійну щоглу.

15

— Ти це зробиш, Йоло. Це твоє право.

Перед ним стояла жінка. Чоловік старшого віку вклав їй у руку ножа й підштовхнув її вперед. Сабір спробував щось сказати, проте відчув, що його рот заклеєний липучою стрічкою.

— Ну ж бо! Відріж йому яйця.

— Ні! Спершу виколи очі.

Цілий хор літніх жінок підбадьорював її, стоячи біля дверей будари. Сабір розглянувся довкола. За винятком жінки з ножем, його оточували тільки чоловіки. Він спробував поворухнути руками, але вони були міцно зв’язані в нього за спиною. Його литки були також туго стягнуті, і гаптована подушка запхана йому між коліньми.

Один із чоловіків повалив Сабіра і спустив йому штани, оголивши сідниці та стегна.

— Ось вони. Тепер ти можеш їх бачити.

— Запхай їх йому в дулу, коли відріжеш.

Старі жінки пхалися наперед, щоб краще було видно.

Сабір засмикав головою в марному зусиллі звільнити рот від липучої стрічки.

Жінка ступила вперед кілька дрібних кроків, але ніж випав з її руки.

— Не бійся. Зроби це. Згадай, що він зробив із Бабелем.

Сабір спробував дико зойкнути заклеєним ротом. Він прикипів очима до жінки, ніби намагаючись своїм розпачливим поглядом переконати її не робити того, до чого її закликали.

Один із чоловіків ухопив Сабіра за калитку й відтягнув її, залишивши лише тоненьку шкіряну перетинку, яку треба було полоснути ножем.

Сабір дивився на жінку. Інстинкт підказував йому, що вона його єдиний шанс. Якщо він утратить свою напружену зосередженість і на мить подивиться вбік, усе для нього буде скінчено. Сам не розуміючи, навіщо це робить, він їй підморгнув.

Це підморгування вдарило її, наче ляпасом. Вона простягла руку й зірвала йому з рота липучу стрічку.

— Навіщо ти це вчинив? Навіщо скалічив і вбив мого брата? Що він тобі зробив?

Сабір глибоко втягнув повітря крізь розпухлі губи.

— Крис. Крис. Він сказав мені, щоб я знайшов Криса.

Жінка відступила назад. Чоловік, який відтягував Сабірові яйця, відпустив їх і навис над ним, його голова схилилася набік, як у мисливського собаки, що знайшов забиту перепілку.

— Що ти сказав?