Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 16

З протилежного боку вулиці за ним спостерігав молодик у куртці з каптуром. Господи Ісусе. Тепер йому бракує тільки бути пограбованим. Зовсім близько від свого новенького «ауці» з кузовом «універсал», у якому він не вимкнув двигун і залишив стриміти ключі.

Він засунув гроші до кишені і спробував другу картку. Молодик тепер наближався, дивлячись на нього тим своєрідним поглядом,

яким мають звичай дивитися молоді злочинці. П’ятдесят метрів. Тридцять. Сабір швидко заклацав клавішами.

Машина проковтнула картку. Але далі тут залишатися він не міг.

Сабір побіг до машини. Молодик кинувся за ним навздогін і був уже за п’ять метрів від нього.

Сабір стрибнув у кабіну й лише тоді згадав, що цей автомобіль виготовлений у Британії, з кермом праворуч. Він посунувся, переносячи вагу тіла на протилежний бік машини і згаяв три дорогоцінні секунди, обмацуючи систему управління, до якої ще не зовсім звик.

Молодик уже вхопився за ручку дверцят.

Сабір перемкнув реверс на задній хід, машина рвучко сіпнулася назад, і молодик на мить утратив рівновагу. Сабір поїхав далі заднім ходом по вулиці, одна його нога була викручена й досі перебувала на сидінні пасажира, а вільною рукою він тримав кермо.

За іронією долі він думав не про грабіжника, — то була перша спроба пограбування, з якою він зіткнувся у своєму житті, — а про те, що завдяки банківській картці, яку він вимушено залишив у банкоматі, вони тепер матимуть відбитки його пальців і визначать, що приблизно о двадцять другій сорок дві в цю ясну та осяяну зірками суботню ніч він перебував у самому центрі Парижа.

12

Через двадцять хвилин після того як Сабір виїхав із Парижа, і за п’ять хвилин до перехрестя автострад під Еврі його увагу привернув дорожній знак — тридцять кілометрів до Фонтенбло. А Фонтенбло розташоване лише на десять кілометрів униз по річці від Самуа. Так сказала йому аптекарка. Вони навіть мали коротку жартівливу розмову про Генріха Другого, Катерину Медичі й Наполеона, який обрав те місце для того, щоб попрощатися зі своєю Старою Гвардією перед від’їздом у заслання на острів Ельба.

Певно, йому ліпше забути про автостраду й звернути на Самуа. Бо хіба поліція не має системи розпізнавання задніх номерних знаків на автострадах? Хіба він десь уже про це не чув? А що, як вони уже з’ясували, що він жив у помешканні Тоуна? Чи багато часу забере в них з’ясувати, що він поїхав в «ауді» Тоуна? Після цього вони відразу його візьмуть.

А якби йому вдалося роздобути катрени в того чоловіка, якого звуть Крисом, він здобув би можливість переконати поліцію принаймні в тому, що він справді серйозний письменник, а не псих, який ганяється за своїми жертвами. А чому смерть цигана мала бути пов’язана з тими віршами? Такі люди постійно встряють у якісь бійки, хіба не так? Можливо, ішлося про гроші або про жінку, а він, Сабір, опинився там цілком випадково. Йому відразу все здалося простим і зрозумілим, коли він подивився на речі під таким кутом.