Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 13

Бармен мелодраматично підкинув угору руки.

— Але ж я щойно розмовляв з одним із ваших офіцерів. Розповів йому все, що знав. Скільки ж разів можна торочити про одне й те саме?

— Яким був той офіцер? На кого схожий? Опишіть його.

— Схожий на вас усіх. — Бармен стенув плечима. — Що ж тут описувати.

Капітан Кальк через плече подивився на лейтенанта Макрона.

— Схожий на нього?

— Ні. Зовсім ні.

— Отже, на мене?

— Ні. І на вас не схожий.

Кальк зітхнув.

— Схожий на Джоржа Клуні? На Вуді Алена? На Джонні Гелі-дея? А може, він був у перуці?

— Ні, ні. Перуки в нього на голові не було.

— Що тобі ще сказав той загадковий чоловік?

— Вам нема потреби бути таким саркастичним. Я чесно виконую свій обов’язок громадянина. Я намагався захистити американця...

— Якою зброєю?

• — Ну, знаєте... Своїм більярдним києм.

— І де ви тримаєте цю грізну зброю?

— Де я її тримаю? А де, ви думаєте, я можу її тримати? За стійкою бару, звісно. Тут у нас Сен-Дені, а не Сакре-Кер.

— Покажіть.

— Дивіться. Я ним нікого не вдарив. Я лише махав ним, щоб відігнати цигана.

— А циган чимось відмахувався від вашого кия?

— Та ні. От чортівня. — Бармен відкрив коробку із сигаретами своїми щипцями для розколювання льоду. — Певно, ви зараз заарештуєте мене за куріння в громадському місці? Від вас усього можна чекати.

І випустив над стійкою струмінь синього диму.

Кальк узяв у бармена одну з його сигарет, постукав кінчиком сигарети об стінку коробки й повільно провів нею під носом.

— Ви її не припалите?

-Ні.

— Що за чортівня? Ви ж не скажете мені, що покинули?

— У мене проблеми із серцем. Кожна сигарета скорочує моє життя на один день.

— Вона того варта.

Кальк зітхнув:

— Ваша правда. Дай мені вогню.

Бармен підніс до Калькової сигарети запалений кінчик своєї.

— А знаєте, я згадав дещо. Про того офіцера.

— І що ж ви про нього згадали?

— Він мав одну дивну рису. Дуже дивну.

— Яку?

— Ви не повірите, коли я вам скажу.

Кальк підняв одну брову.

— А ви спробуйте.

Бармен стенув плечима.

— Його очі не мали білків.

9

— Прізвище того чоловіка — Сабір. С.А.Б.І.Р. Адам Сабір. Ні. Іншої інформації для вас у мене поки що немає. Подивіться у вашому комп’ютері. Цього має бути досить. Повірте мені.

Ашор Баль поклав телефонну слухавку. На одну мить він дозволив собі посміхнутися. У такий спосіб він усуне Сабіра. Поки французька поліція його допитуватиме, він, Баль, буде вже далеко. Хаос — дуже добра ідея. Хаос і анархія. Влаштуйте так, щоб вони виникли, й усталені сили закону й порядку опиняться у вкрай скрутному становищі.

Поліція та державні чиновники навчені думати лінійно — у термінах законів і правил. У комп’ютерній термінології «гіпер» протиставляється лінійному. Чудово. Баль пишався своїм умінням мислити у стилі «гіпер» — відходити й стрибати вбік, куди йому заманеться. Він завжди готовий зробити те, що йому хочеться, коли йому захочеться.

Він простяг руку, дістав мапу Франції й акуратно розстелив її на столі перед собою.

10

Уперше Адам Сабір довідався, що поліція цікавиться ним, коли увімкнув телевізор у помешканні, яке він винаймав на острові Сен-Луї, і побачив своє власне обличчя на повний розмір, яке дивилося на нього з плазменого екрана.