Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 11

Бабель знав, що дійшов до кінця свого шляху. Він змарнував життя, будуючи собі всілякі химери, але при цьому завжди добре розуміючи марноту своїх сподівань. Ще тридцять секунд, і його душа відлетить до пекла. Він має лиш один шанс зробити те, що задумав. Лиш один шанс.

Використавши всю вагу своєї обвислої голови, Бабель відкинув підборіддя ліворуч, наскільки зміг, а тоді з усієї сили крутнув ним назад, униз, описавши зловісне півколо.

Баль’підсвідомо відступив на крок назад. Потім простяг руку і схопив цигана за волосся. Голова його хилиталася вільно, ніби шия перетворилася на мотузку.

— Отакої! — промовив Баль і відпустив голову, що відразу впала на груди. — Хто б міг сподіватися.

Він відступив на кілька кроків, якусь секунду дивився на труп, а тоді наблизився до нього знову. Нахилився й відтяв ножем у цигана вухо. Потім відсунув штору й підняв йому повіки. Очі були безбарвні — жодної іскри життя.

Баль витер ножа об штору й пішов геть, хитаючи головою.

5

Капітан Національної поліції Жорис Кальк провів незапаленою сигаретою під носом і неохоче поклав її назад у бронзовий портсигар, а портсигар засунув у кишеню куртки.

— Принаймні, цього разу нам попався добрий і ще свіжий труп. Мене дивує, що кров уже не капає з відтятого вуха. — Кальк тицьнув великим пальцем у груди Бабеля, забрав палець, а тоді нахилився, намагаючись розгледіти якісь зміни в кольорі шкіри. — Поки що ніякої синюшності не помітно. Від смерті цього чоловіка не минуло й години. Як нам пощастило знайти його так швидко, Макрон?

— Украдений фургон, капітане. Власник фургона зателефонував до відділка, і жандарм, що був на чергуванні, натрапив на нього через сорок хвилин. Хотів би я, щоб усі вуличні злочини розкривалися так легко.

Кальк стягнув свої захисні рукавички.

— Я не розумію. Наш убивця викрадає цигана посеред вулиці, на очах у всіх і вкидає його в украдений фургон. Потім їде сюди, розпинає цигана на рамі ліжка, яку перед цим прибив до стіни, трохи катує його, скручує йому в’язи, а потім залишає фургон посеред вулиці, наче вказівний знак. Ти бачиш якийсь глузд у цьому?

— Тут є також певна невідповідність.

— Про що ти?

— Ось тут. На долоні жертви. Ці порізи давніші, ніж інші його рани. І тут є також чужа кров, змішана з кров’ю жертви. Це добре видно на портативному спектрометрі.

— Он як. Мало того, що вбивця залишає нам знак у вигляді вкраденого фургона, він ще й залишає нам для аналізу свою кров. — Кальк стенув плечима. — Той чоловік або повний ідіот, або геній.

6

Аптекарка забинтувала руку Сабіра.

— Певно, то було дешеве скло. Вам пощастило, бо не треба накладати шви. Сподіваюся, ви не піаніст?

— Ні. Письменник.

— Отже, віртуозна майстерність вам не потрібна.

Сабір зареготав.

-*• Авжеж, ні. Я написав лише одну книжку—про Нострадамуса. А тепер пишу рецензії на фільми для кількох провінційних газет. Тож про себе мені нема чого особливо розповідати. А що можна розповісти про змарноване життя?

Аптекарка затулила рота долонею.