Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 10

— Не треба! Не робіть цього! Я розповім вам усе, що ви хочете знати. Геть усе.

Баль стояв, притуливши ніж плазом до відтягнутого пеніса Бабеля.

— Геть усе? Ти хочеш виміняти свій пеніс на ту інформацію, що мені потрібна? — Баль стенув плечима. — Я тебе не розумію. Адже ти знаєш, що не зможеш застосувати його більш ніколи. Я, здається, розтлумачив тобі все зрозуміло. То навіщо ти хочеш його зберегти? Тільки не кажи мені, що досі плекаєш якісь ілюзії.

Цівка слини потекла з кутика губів Бабеля.

— Що ви хочете довідатися від мене?

— По-перше, як називається той бар.

— «У Мінети».

— Добре. Він і справді так називається. Адже я бачив, як ти туди увійшов. Із ким у тебе там була призначена зустріч?

— З американцем. Він письменник. Адам Сабір.

— Чому ти хотів зустрітися з ним?

— Щоб продати йому рукопис. Мені потрібні гроші.

— Ти показав йому рукопис?

Бабель видушив із себе істеричний сміх.

— У мене його немає. Я ніколи його не бачив. Я навіть не знаю, чи він існує.

— Он як. — Баль відпустив пеніс Бабеля і поплескав його по щоках. — Ти вродливий чоловік. Жінки тебе люблять. Але найбільша слабкість чоловіка в його гордині. — Баль розітнув навхрест лезом свого ножа праву щоку Бабеля. — Тепер ти вже не такий гарний. Хоча з одного боку ти ще вродливий. Але з другого — жах та й годі. Подивися-но. Я можу просунути палець крізь цю дірку.

Бабель закричав від болю.

— Замовкни. А то я зроблю дірку й на протилежній щоці.

Бабель урвав свій крик. Повітря зі свистом усмоктувалося між розітнутими клаптями його щоки.

— Ти повідомив, що маєш рукопис. Знайшлися двоє зацікавлених людей. Один із них — я. Сабір — другий. Що ж ти збирався продати нам за півмільйона евро? Якусь пусту балаканину?

— Я збрехав, що рукопис у мене. Але я знаю, де його знайти. Я вам покажу те місце.

— І де ж воно, те місце?

— Там є напис.

— Перекажи мені його.

Бабель похитав головою.

— Я не можу.

— Підставляй другу щоку.

— Ні, ні! Я не можу. Я не вмію читати...

— Звідки ж тоді ти знаєш, що там є напис?

— Мені сказали.

— У кого той напис? Де його можна знайти? — Баль похилив голову набік. — Хтось із твоїх родичів ховає його? Чи хтось інший? Я хочу знати хто. І де саме? — Баль знову вхопився за пеніс Бабеля. — Назви ім’я.

Бабель похнюпив голову. Кров і слина капали з дірки. Що він накоїв? Що примусили його наговорити страх і біль? Тепер гаджо піде і знайде Йолу. Катуватиме її теж. Його покійні батьки проклянуть його за те, що він не зумів захистити сестру. Його ім’я стане нечистим — маріме. Його поховають у нічим не позначеній могилі. А все тому, що його гординя була сильнішою за страх перед смертю.

Чи зрозумів Сабір ті два слова, які він сказав йому в барі? Чи не обманув його інстинкт, що підказав йому довіритися тому чоловікові?