Читать «NOSTRADAMUS: Таємниця пророка» онлайн - страница 8

— Unepression, s’il vousplait. Rien ne pressed

Бармен махнув рукою, подавши знак, що прийняв замовлення, але вирішив спершу закінчити свою роботу. Та в останню мить під віконницею, яка вже майже опустилася, прослизнула гнучка постать і випросталася всередині бару, обпершись рукою на стіл.

— Но! Ти veux quoi, toi?

Бабель не звернув уваги на бармена і став нишпорити поглядом по кімнаті. Його сорочка була мокра під піджаком, і піт струменів по кутастих лініях його підборіддя. Він по черзі пильно придивлявся до столів, мружачи очі проти яскравого світла всередині бару.

Сабір підняв свою книжку про Нострадамуса, як вони домовилися, обернувши її до входу в бар тим боком палітурки, де була його фотографія. Отже, циган усе ж таки прийшов. «Сподіваюся, він не розчарує мене».

— Я тут, пане Самана. Підходьте до мого стола й сідайте.

Бабель перечепився через стілець — так він поспішав підійти до Сабіра. Він випростався, накульгуючи, й обернув перекривлене від страху обличчя до входу в бар. Але поки що він був у безпеці. Віконниці вже опущені, отже, він міг не боятися того гаджо з божевільними очима. Того самого гаджо, який заприсягнувся, що не піде за ним, а потім супроводжував його до самого бару «У Мінети», навіть не намагаючись ховатися в натовпі. Проте Бабелю все ж таки пощастило прибути на місце зустрічі.

Сабір підвівся з виразом подиву на обличчі.

— Що сталося? У вас такий вигляд, ніби ви зустрілися з привидом.

Він мав усі підстави так сказати, бо обличчя цигана, на якому він спочатку побачив вираз зацькованого дикуна, тепер спотворила маска незрозумілого жаху.

— Ви письменник?

— Так. Ось бачите? Це я. На внутрішньому боці задньої палітурки.

Бабель потягнувся через сусідній стіл і схопив порожній кухоль із-під пива. Він розбив його об поверхню стола поміж ними й опустив долоню на гострі скалки. Потім потягнувся до Сабіра і схопив його за руку закривавленими пальцями.

— Пробачте...

І перш ніж Сабір устиг опам’ятатися, циган притиснув його долоню до розбитого скла.

— О Боже! Що ти робиш, негіднику?.. — скрикнув Сабір, намагаючись випручати руку й забрати її назад.

Проте циган міцно тримав руку Сабіра й притискав її до своєї, аж поки обидві долоні сплелися, обляпані кривавою піною. Потім ляснув закривавленою долонею Сабіра себе по лобі, залишивши на ньому розмазаний відбиток.

— А тепер слухайте! Вислухайте мене!

Сабір нарешті випручав руку з чіпких пальців цигана. Бармен вибіг із-за стійки, розмахуючи вкороченим більярдним києм. . — Лише два слова. Запам’ятайте їх. Самуа. Крис.

Бабель поточився, відступаючи від бармена з києм, піднявши свою закривавлену долоню в жесті, схожому на благословення.