Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 26
Unknown
Тебе він не на смерть, а на вигнання.
Ромео Вигнання? Зглянься і скажи - на смерть.
Лице вигнання грізне і страшне,
За смерть страшніше! Не кажи - вигнання…
Брат Лор. Ти звідси вигнаний лише, з Верони.
Вгамуйся. Май терпіння. Світ широкий.
Ромео Нема за мурами Верони світу:
Чистилище там, пекло і тортури.
Вигнання звідси-це вигнання з світу;
Це - смерть, лиш названа фальшивим словом;
Сокиру так позолотивши, ти
Мені стинаєш голову й смієшся,
Милуючись своїм ударом згубним.
Брат Лор. О смертний гріх! Яка невдячність чорна!
За вчинок твій закон скарав би смертю,
Та князь наш добрий, зглянувшись на тебе,
Закон наш відхилив і обернув
Ласкаво на вигнання слово «смерть».
Однак це милість. Ти ж її не бачиш!
Ромео Тортури, а не милість! Небеса
Тут, де живе Джульєтта. Кожна кицька
І миша, навіть пес - тварина кожна,
Дрібна й нікчемна, жити може тут,
У цім раю, дивитися на неї…
Та тільки не Ромео! Муха, й та
Утіхи, шани й права більше має:
Вона ж торкатись зовсім вільно може
Руки її - Джульєттиного дива.
Блаженство раю красти в неї з уст,
Що чисті і цнотливі, як весталки,
І червоніють з сорому, за гріх
Вважаючи свій власний дотик. О!
Ромео ж - ні, не може! Він - вигнанець!
Все можна мухам, а мені - нічого.
їм - воля, а мені - лише вигнання!
І ти сказав: вигнання - це не смерть?
Невже ж не мав ножа ти, чи отрути,
Чи ще якого згубного знаряддя,-
Щоб знищити мене, окрім - «вигнання»?
«Вигнання»!.. Любий отче, слово це
Кричать і виють грішники у пеклі!
О, де ж у тебе серце, отче мій?
Ти ж мій отець духовний, мій навчитель,
Сповідник, друг, порадник мій, і ти -
Убив мене, сказавши - «на вигнання»!
Брат Лор. Безумцю, дай мені сказать хоч слово…
Ромео О, знаю! Знову скажеш про вигнання!
Брат Лор. Я проти нього зброю дам тобі:
Це філософії цілющий трунок.
В нещасті - то солодке молоко.
Воно тебе утішить на вигнанні.
Ромео Ти знов - «вигнання»? Геть до всіх чортів
Ту філософію? Якщо вона
Ніяк не може сотворить Джульетти.
Чи місто зрушити, чи скасувати
Той присуд князя,- це не допомога]
Якщо вона безсила, то мовчи!
Брат Лор. О, бачу я, не мають вух безумці.
Ромео А як же й бути їм, коли очей
Немає в мудреців?
Брат Лор. О сину мій,
Дай зважимо становище твоє.
Ромео Як можеш ти, мій отче, говорити
Про те, чого ти серцем не відчув?
Коли б ти був ще молодий, як я,
й кохав Джульєтту, і годину тому
Ти повінчався, потім вбив Тібальта,
Любив, як я, й потрапив на вигнання,-
Тоді ти міг би говорить про це,
Волосся рвать, як я, й на землю падать,
Щоб зміряти майбутню домовину!..
Стукіт у двері.
Брат Лор. Хтось стукає… Ромео, заховайсь!
Ромео О ні! Нехай мої гіркі зітхання
Мене туманом від людей окриють.
Стукіт.
Брат Лор. Ти чуєш? Хто там? Заховайсь, Ромео!
Тебе захоплять!.. Почекайте! Встань же!
Стукіт.
Біжи до молитовні! Чую! Боже!
Яка упертість! Я іду! Іду!
Стукіт.
От нетерплячка! Звідки ви? Чого вам?
Мамка
(за сценою)
Впустіть мене, я все вам розкажу.
Від синьйорини я, Джульєтти.
Брат Лор. Прошу!
Входить мамка.
Мамка О отче, отче, розкажіть мені,
Де чоловік синьйори? Де Ромео?
Брат Лор. Ось, долі він. Сп’янів від власних сліз.
Мамка Ох, і моя синьйора так лежить,
