Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 24
Unknown
Прийди ж, о ніч, матроно в чорних шатах,
Така поважна й добра, та навчи,
Як виграти мені, програвши, гру,
Яку ведуть два непорочні серця…
Цю дику кров, яка бушує в скронях,
Прикрий мені своїм покровом чорним.
Аж доки ця любов сором’язлива
Не перетвориться в мені на смілу
І не збагне, що в щирому коханні
Любовні вчинки - скромності повинність.
Прийди, о ноче! О, прийди, Ромео,
Мій день вночі, прилинь же разом з нею
І заіскрись мерщій на крилах ночі
Біліш за сніг на ворона крилі!
Прийди, о ноче, і ласкава, й люба!
Ніч чорнобрива, дай мені Ромео!
Коли ж помре він, то візьми його
І роздрібни на зірочки маленькі,-
Він так тобі осяє небеса,
Що закохається весь світ у ніч
І перестане поклонятись сонцю.
Собі купила я чертог кохання,
Та в нього не ввійшла! Я продалась,
Та мною ще не володіють… Ах!..
Мені цей день такий нудний і довгий,
Як ніч малій дитині перед святом,
Що жде й діждатися не може дня,
Щоб одягти готові вже обновки.
Ось няня йде! Несе мені звістки…
Входить мамка з мотузяною драбиною.
Як небо, красномовний той язик,
Який мені говорить про Ромео.
Ну, няню? Що нового? Що це в тебе?
Ти для Ромео добула драбину?..
Мамка Так, так, драбину…
(Кидає її додолу)
Джульєтта Що сталося?.. Чого ламаєш руки?..
Мамка Жахливий день! Він вмер, умер, умер!
Пропали ми, пропали, синьйорино!
О горе!.. Він загинув, вмер, убитий!..
Джульєтта Невже ж і небо може бути заздрим?
Мамка Не небо - ні, але Ромео може…
Ромео, о Ромео! Хто б подумав?
Джульєтта Що ти за дідько, що мене так мучиш?
Від цих тортурів заревли б у пеклі!
Ромео сам себе убяв? Кажиї
Скажи лиш «так», і це коротке слово
Мене скоріше отруїти зможе,
Ніж смертоносний погляд василіска.
Я вже не я, якщо ти скажеш «так»,
Якщо нараз заплющились ті очі
І ти мені відповіси лиш «так»…
Убитий - вимов «так», а ні - то «ні»,
Ти вирішиш одним коротким звуком:
Блаженства сподіватися чи муки!
Мамка На власні очі бачила я рану -
Рятуй господь! - отут, на грудях мужніх…
Нещасний труп, нещасний труп кривавий!
Блідий, мов попіл, весь в крові лежав…
Кров запеклась… Я глянула - й зомліла!
Джульєтта О серце, розірвись! Вмить розірвись,
Банкрут нещасний! Очі - до в’язниці!
Закрийтеся назавжди для свободи!
Нікчемний прах, вернися знову в прах,
Спочинемо з Ромео у гробах!
Мамка Тібальт, Тібальт! О мій найкращий друг!
О ввічливий Тібальт! Шляхетний, чесний!
І дожила ж я до твого сконання!
Джульєтта Як? Буря ця лютує з двох боків?
Ромео вбито, і помер Тібальт?
Кузен мій любий і коханий муж?!
Сурми ж, страшна сурмо, загибель світу!
Хто житиме, коли цих двох нема?..
Мамка Тібальт сконав, Ромео йти в вигнання;
Ромео вбив його й іде в вигнання.
Джульєтта Тібальта кров пролив Ромео?! Боже!
Мамка Так, так! Жахливий день! Пролив, пролив!
Джульєтта О серце гада, сховане в квітках!
То жив дракон в печері тій чудовій?
Пекельний виплід з ангельським лицем!
Не голуб - ворон! Вовк в овечій шкурі!
Огидна суть з божественним чолом!
Ти зовсім не такий, як видавався!
Пекельний праведник, негідник чесний!
О, що ж тобі робить, природо, в пеклі,
Коли ти помістила духа зла
В раю живому чарівної вроди?
Чи бачив хто коли огидну книгу
