Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 19
Unknown
А вона такі ніжні вірші складає про вас і про розмарин, що у вас
серце з радощів затанцювало б, якби ви почули.
Ромео Вітай від мене синьйорину.
(Виходить)
Мамка О, тисячу разів. Гей, П’єтро!
П’єтро Що накажете?
Мамка П’єтро, візьми моє віяло та гайда вперед ху-
тенько.
Виходять.
СЦЕНА 4
Сад Капулетті.
Входить Джульєтта.
Джульєтта Я няню відіслала о дев’ятій,
Вона мені вернутись обіцяла
За півгодини. Що, коли його
Вона знайти у місті не змогла?
Та ні, не те! О, та вона ж кульгава!
Так, так… Лише думки повинні буть
Послами у кохання. В десять раз
Летять вони скоріше, ніж летить
Проміння сонячне, коли зганяє
Воно з горбів похмурих тінь нічну.
Недарма ж прудкокрилі голуби
Везуть любов, та й любий Купідон
Швидкі, як буйний вітер, має крила…
А сонце вже стоїть над головою!
З дев’ятої до півдня - три години.
Які ж вони і довгі, і нудні!..
А няні все нема… Якби ж то кров
Гарячу мала і кохала палко,
Вона б літала, наче м’яч: її
До нього кидали б мої слова,
Його ж слова - до мене.
Стара людина - ніби справжній мрець:
Бліда, тяжка й незрушна, як свинець.
О боже, йде!
Входять мамка і П’єтро.
О няню дорога!
Ну що, зустріла? Відішли слугу.
Мамка Чекай нас коло брами, П’єтро.
П’єтро виходить.
Джульєтта Ну, дорога моя… Сумна ти, боже!..
Хоч би й були твої звістки сумні,
Ти весело їх передай; коли ж
Ти з добрими прийшла сюди звістками,
То музики солодкої не псуй,
Не грай її мені з обличчям кислим.
Мамка Стомилась я… дай трохи відпочину…
Ох, кісточки болять! Ну й прогулялась!
Джульєтта Я віддала б тобі мої кістки,
Аби скоріш ти новину сказала.
Ну, говори ж! Ну, нянечко, кажи!
Мамка Ісусе! Що за поспіх? Постривай!
Чи ти не можеш трошки потерпіти?
Ти ж бачиш, що звести не можу дух…
Джульєтта Не можеш дух звести? Проте ж ти зводиш,
Щоб повісти, що дух звести не можеш.
Адже слова оці багато довші,
Ніж звістка та, з якою зволікаєш.
То добра звістка чи лиха? Скажи!
Лише на це дай відповідь хутчій,-
Подробиць я терпляче почекаю.
Ну, заспокой мене! Лиха чи добра?
Мамка Ех, та й вибрала ж ти собі ні те ні се!.. Не
знаєш, як треба вибирати чоловіків. Ромео… Ото не бачили! Прав-
да, хоч з обличчя він і кращий за інших чоловіків, а проте ноги
такої, як у нього, ні в кого з чоловіків не знайдеш!.. А щодо руки, ходи і стану, то хоч про них багато й не скажеш, а проте вони
вищі за всякі порівняння. Не скажу, щоб він був цвіт чемності, але ручуся тобі, він лагідний, як ягнятко. Ну, йди ж своїм шля-
хом, дівчатко, та шануй бога! А що, в нас уже пообідали?
Джульєтта Ні, ні! Таж все це знала я й раніш…
А шлюб наш як? Що він сказав про нього?
Мамка Як голова болить! Ой голова!
Тріщить, неначе хоче розламатись,-
На двадцять розривається шматків.
А тут ще й спина… Ох, і бідна спина…
Красненько дякую, ти ж безсердечна,-
Мене загнала трохи не до смерті!
Джульєтта Пробач, однак я щиро вболіваю,
Що ти нездужаєш. Ах, няню люба…
О люба, люба нянечко, скоріше
Скажи ж мені, що передав коханий?
Мамка То слухайте ж: коханий ваш сказав,
Як чесний чоловік, шляхетний, добрий…
Я присягаю вам… Де ваша мати?
Джульєтта Де мама?.. Як то де? Звичайно, вдома;
