Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 84
Всеволод Нестайко
Валера. Фантастика!
Толя
Зоя. Що?
Валера. О-ля-ля!
Василь Іванович. Здрастуйте!
Галина Сергіївна. Добрий день!
Іван Васильович
Василь Іванович. Нічого-нічого. Розумієте, ми приїхали на один день на консультацію до професора. Слава богу, сумні прогнози не підтвердилися. У готелі влаштуватися неможливо. А у знайомих грип. Так сусіди знайомих люб’язно запропонували переночувати на дачі. Оце переночували і сьогодні назад, у Дніпропетровськ.
Іван Васильович. Пробачте, пробачте, що потурбував. Я тут з юними друзями…
Галина Сергіївна. Ну ми ж чули. Вхідчини. Поздоровляємо.
Василь Іванович. Нам Ніна Самсонівна якраз сказала, що днями тут по сусідству хтось купив дачу.
Галина Сергіївна. Ми ще говорили, як це все тепер дорого.
Іван Васильович. Що ж поробиш. Чим ближче до міста, тим дорожче.
Галина Сергіївна. Що таке, синку? Чого ти так дивишся?
Чебурашка
Галина Сергіївна
Іван Васильович. Нічого дивного. Я сам на вас дивлюся з роззявленим ротом. Вибачте, але дуже ви гарна.
Галина Сергіївна
Іван Васильович. Скромність, звичайно, прикрашає. Навіть красунь. Мене звуть Іваном Васильовичем. А це мої юні друзі — Зоя, Валера, Толя і Валя — на прізвисько Чебурашка.
Василь Іванович. А мене — Василь Іванович.
Іван Васильович. Просто як у Гоголя — Кіфа Мокійович та Мокій Кіфович.
Галина Сергіївна. А я Галина Сергіївна.
Чебурашка
Толя
Валера. Пробачте, у мене таке враження, що я вас ніби десь бачив.
Галина Сергіївна. Не знаю, В кіно не знімаюсь. По телебаченню не виступаю. Може, у Дніпропетровську, якось випадково.
Валера. Ні. Я не був у Дніпропетровську.
Галина Сергіївна. Значить, до когось подібна. Таких тисячі.
Іван Васильович. Кажу й казатиму, що ви — красуня. Щастить мені сьогодні на прекрасних жінок і дівчат. Прошу до нашого гурту.
Василь Іванович. На вхідчини з порожніми руками не ходять. Я зараз!
Галина Сергіївна
Іван Васильович. Хмизу ще треба. Картоплю знімаємо, варимо чай.
Толя. Я дам зараз чайннк. Ми в ньому завжди тут на вогнищі чай варимо.
Іван Васильович. Ти, Зоєнько, тут усе готуй. Валеро і Чебурашко — за хмизом. А я принесу з машини чохли. Все-таки лавки мокрі, холодні. А жінок треба берегти. Та й мене радикуліт прихопити може. Все-таки…
Валера