Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 30
Всеволод Нестайко
Юрко. Ну, пробач!.. Ну, так вийшло!.. Хто ж знав, що йому треба буде подзвонити… у важливій справі… Не сердься!..
Алла
Юрко. Що?! Що ти мелеш?
Алла. Не мелю, козел!.. А кажу те, що чула! Він у лікарню дзвонив. У Вінницю. Питав про здоров’я Надії Коваленко. І про синочка.
Юрко. Ти що?!
Алла. Ну, гаразд, розбирайтесь тут самі. А мені на роботу треба. Давай випускай мене, швидко! Ну!
Юрко. Не може бути… Все, що завгодно… але… щоб… непорозуміння якесь… Та ще й гроші взяв — для цього… господарчі… мамині… Не може цього бути! Ні!..
Кудрицький. Ху-у… Дай віддихатися. Ледве на ногах стою. Дві доби не спав. Не лягав навіть. Махав пензлем. Сьогодні вранці комісія приймала мій «шедевр». Після доробок. Ху-у… Наче п’яний. У голові макітриться… Але зараз не про це… Де батя? У майстерні нема, і вдома, я бачу, теж. Де цей… пустун?
Юрко. Що таке? Що сталося? Дядю Борю!
Кудрицький. Нічого. Нічого страшного. Просто… просто прийшла «бомага»… І треба її негайно погасить. Щоб не було зайвих розмов… Зараз такий час… Ти хлопець дорослий… З тобою можна одверто… Розумієш, на комісії Вася Погорєлов з Худфонду раптом каже… Ну, де батя?
Юрко. Поїхав. А що сталося? Яка «бомага»? Дядю Борю!
Кудрицький. «Яка»! «Яка»! З вінницького витверезника!..
Юрко. Що?
Кудрицький. На жаль!..
Юрко. Поїхав.
Кудрицький. Куди?
Юрко. У Вінницю, здається…
Кудрицький. Знову?.. Тьху!.. У вас що, там родичі?
Юрко. Ні.
Кудрицький. Це ж треба! Наших витверезників йому не вистачає. У Вінницю спеціально їздить. Оригінал!.. Це ж треба! Колчанов!.. Совість наша! Завжди мене критикував за… за це саме… І раптом… Ха-ха!.. А взагалі щось він останнім часом… кислий якийсь ходить. У вас що — у сім’ї… це саме… непорядок? А? Як там у нього з… з мамою?
Юрко. Не знаю… Звичайно, по-моєму.
Кудрицький. Звичайно!.. Хіба може бути звичайно з такою незвичайною жінкою…
Юрко. Та лягайте тут… Дядю Борю!
Кудрицький. Ні! Ні! Твоя мама любить порядок. А я… на комісію прямо з майстерні… А ванну приймати зараз нема сили. Я хвилин десять, не більше…
Юрко