Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 18
Всеволод Нестайко
Батя. Ех ти, дурничок! Багато ти розвантажиш! Та тебе й не візьмуть. Таких малявок, як ти, закон не дозволяє експлуатувати. Заробити він хоче! Козлик!.. Від роботи коні дохнуть.
Вітька. У зоопарк піду. У фонтані збирати. Люди туди монети кидають. На щастя. Ми з хлопцями якось карбованець сімдесят три копійки назбирали. Чесно!
Батя. Може, ще під базаром сядеш та руку простягнеш: «Подайте, Христа ради!» Ех ти!.. Ні, Вітьок, це все для козлів, у яких в котелку пшоняна каша. А люди займаються іншими справами.
Вітька. Якими?
Батя. Різними. Залежно від здібностей.
Вітька. А ти… ти взагалі хто? Де працюєш?
Батя. Працюю?.. Ха-ха! Номенклатурний працівник. По фінансовій частині.
Вітька. Нє-а, серйозно.
Батя. Якщо серйозно, то я, як кажуть класики історичного матеріалізму, експропріатор.
Вітька. Хто?
Батя. А-а… «Тили-тили, трали-вали, это вьі не проходили, это вам не задавали»…
Вітька. Та нє-а… чому… просто…
Батя. Дурненький! Це тільки в газетах пишуть, що злодії — гади, покидьки і те-де. Дурниці! То такі хлопці, що горло за тебе перегризуть. Це — люди! Розумієш — особистості.
Вітька. Ну… ну я піду…
Батя. Та посидь трохи. Знаєш, я тобі скажу чесно — ти мені подобаєшся. Я от дивлюсь на тебе — ніби себе пацаном бачу. Я отаким точно був. Ти мені наче браточок менший. Розумієш?.. У мене ж, Вітьок, нікого нема. З родичів. Нікого. Думаєш, солодко отак все по тюрмах та по таборах… Якось душею до тебе потягнувся одразу… Ти й зовні на мене схожий чимось…
Вітька. Еге! Схожий! Ти он який здоровий, а я…
Батя. Та я точнісінько таким був. Точно. Мене ще Комариком називали… Слухай, Магеллане, а ми з тобою зараз чифір пити будем. Пив коли-небудь?
Вітька. Нє-а. А що це?
Батя. Смакота! Я зараз приготую. І поговоримо «за жизнь». А то ти зовсім зелененький у мене. Нічого в мене, браток, не знаєш. Що таке справжнє життя. І справжні люди. А я хочу, щоб ти знав. Я хочу, щоб ти знав. Я хочу людину з тебе зробити!..
Наталка. Алло.
Володя. Це знову я… Наталочко, ви у поштову скриньку не зазирали?
Наталка. Ні. А що?
Володя. Зазирніть. Зараз. Будь ласка. А то хлопчаки, знаєте… Тільки не кладіть трубку, добре? Будь ласка.
Наталка. Гм… Ну, гаразд… Почекайте.
Володя
Наталка
Володя. ви тільки не гнівайтесь. Я тільки що був за містом. У лісі. Одвозив одного клієнта у будинок відпочинку. Ну і… Ви тільки пробачте, що такий скромний, машину ж не кинеш… Там усього дві фіалки, а то синенькі такі, я навіть не знаю, як вони називаються… Сон уже одцвів, а конвалій іще нема — тільки стрілки проклюнулись. Але конвалії скоро будуть. І черемха… Ви не гніваєтесь?