Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 17
Всеволод Нестайко
Наталка. Ну так я його можу покликати, раз так… Він дома…
Володя. Я вам пізніше подзвоню. Можна? Можна?
Вітька. Хто?
Наталка. Не знаю. Мабуть, якийсь твій приятель.
Вітька
Володя. Здоров, старий! Що ж це ти… Домовились, а ти… Так я план завалю. Більш як півгодини тебе чекаю. Давай швиденько!
Вітька. Слухай, старий! Знаєш що! Не крути мені гудзики! Тобі потрібна моя сеструха, то хай вона з тобою і їздить! Наживкою на гачку я ніколи не був і не буду! Привіт!
Нінка. Куди це ти, Магеллане?
Вітька. Не закудикуй. У справах.
Нінка. Задачки з фізики розв’язав?
Вітька. Ніколи.
Нінка. Давай я поможу. Я вже розв’язала. Там дуже просто.
Вітька. Та!
Нінка. А нащо ти продаєш? Це ж твої улюблені. З географії.
Вітька. Треба.
Нінка. Ну нащо, ну? Це ж нерозумно.
Вітька. Ай!
Нінка. Ти що — купити щось хочеш?
Вітька. Борг віддати.
Нінка. Кому?!. Що — програв?! Ой, Вітько, ти граєш на гроші?! Дурний!
Вітька. Ти — розумна!
Нінка. У мене шістдесят копійок. Я можу дати.
Вітька. Мені подачок не треба. Я не жебрак. Так не купиш?
Нінка. Але ж у мене тільки шістдесят копійок. Мама на кіно дала і на морозиво.
Вітька. Бери «За бортом з власної волі». Я її в тебе, може, потім відкуплю.
Нінка. Добре. Гаразд.
Вітька
Нінка. Що? Що? З тобою щось трапилося? Ти такий якийсь…
Вітька
Нінка. Ні, ні, ти щось хотів сказати! Що?
Вітька. Хотів сказати, щоб ти язиком не ляпала… про книжки… і взагалі…
Батя
Батя. Прошу! Привіт мореходам. Заходь-заходь, Магеллане. Сідай. Як життя молодецьке?
Вітька. Я приніс три карбованці. Більше поки що не дістав. Я буду частинами тобі віддавати, добре?
Батя. Що? Ех, ти! Забери свій трояк. Сховай. Що я, кусочник? Нащо мене ображаєш? Я ж тобі нічого не кажу… Де взяв?
Вітька. Яка різниця… Ну… книжки продав. Свої власні.
Батя. Та-ак… Ну, а далі?
Вітька. Дістану. Зароблю. На вокзал піду — вагони розвантажувати.