Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 15
Всеволод Нестайко
Вітька. Просто так.
Наталка. Ой, Вітько! Не крути!
Вітька. Нічого я не кручу.
Наталка. Ану кажи, що це за гроші! І нащо ти взагалі брав гроші і носив їх з собою? Ану кажи!
Вітька. Та не тягни щупальці, а то… Ну гаразд… Просто я… не хотів говорити… Позичав я одному… І він мені сьогодні оддав.
Наталка. Кому? Що це за один, що в тебе, хлопчиська, позичає гроші.
Вітька. Хороший чоловік. Йому отак треба було на два дні. А я згадав, що в нас лежать, і…
Наталка. Як звуть цього чоловіка?
Вітька. Це моє діло!
Наталка. Як його звуть, я питаю?
Вітька. Ну… ну Мишко його звуть. Тобі легше?
Наталка. Познайомиш мене з ним.
Вітька. Дуже ти йому потрібна!
Наталка. Він хлопчик чи дорослий?
Вітька. Ну яка різници? Він же віддав гроші Що тобі треба?
Наталка. Я хочу знати, з ким ти водишся. Що це за друзі, яким ти позичаєш гроші.
Вітька. Я ж тебе не питаю, з ким ти водишся. Хто за тобою бігає.
Наталка
Вітька. А чого я? Біжи сама!
Наталка. Ой! Це ж від нас обох! От іще! Біжімо!
Василь Васильович
Класний керівник. Авжеж, Наталю, ти припустилася помилки. Явної помилки. Чому ж ти не простежила, не з’ясувала? Ех!
Василь Васильович. Ну от що тобі перешкодило до кінця з’ясувати це питання з гроши ма?
Наталка. Я… я не знала. Я не думала. Я… була така задоволена, що ми купили гарну кофточку… І потім…
Володя. Здоров, старий!
Вітька. А-а… Привіт!..
Володя. Ну, як живеш?
Вітька. Нормально.
Володя. Слухай, Магеллан, ти давно плаваєш у цих територіальних водах?
Вітька. Як?
Володя. Ну, ти давно живеш у цьому місті?
Вітька. Як?.. Завжди… живу…
Володя. І народився тут?
Вітька. І народився.
Володя. Тоді у мене до тебе справа… Тільки по секрету… Можна на тебе покластися?
Вітька
Володя. Розумієш, я на таксі працюю… Але… Людина я в вашому місті нова… Восени тільки з армії… І чесно скажу — важкувато… Клієнт каже — на Шота Руставелі, а я його везу на Шолом-Алейхем і в протилежний бік міста. І признаватися незручно, і, бач… Треба б мені з кимось поїздити, хто місто добре знає… Напарник каже, щоб я взяв якогось спритного пацана: і контролер не присікається… навіть як зайвим буде… і клієнтам завжди можна сказати, що, мовляв, приїжджому племіннику місто показую… От!.. Ну я й подумав… У мене так знайомих пацанів нема… А ти наче хлопець меткий… І географію, кажуть, полюбляєш… Так що… Якраз… А?.. Годинку в день покататися не заперечуєш?