Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 81

Тарас Вінцковський

Дивлячись на те, що німецьке військо через декілька днів насправді підійшло до Глодос, можна стверджувати, що причиною відмови від наступу більшовиків скоріш за все був сам факт підходу великих сил супротивника, про що безумовно М.Муравйов знав, ніж телеграма Ф.Мелешка. До речі він сам визнавав це: «Ми, наприклад, ще не могли б у той чи інший спосіб рятувати свої Глодоси від більшовицької навали, але коли б ще два тижні були не показалися німці, Муравйовці були б їх знищили»[465].

Невдовзі об’єднані сили німецько-австрійської армії за допомогою формувань вільного козацтва почали визволяти терени УНР від більшовиків. Одними з перших на початку березня з німцями почали контактувати глодоські вільні козаки, хоча необхідно відзначити, що ст. Адабаш вони відбили самотужки. А ось в операції під Новоукраїнкою брали участь також загони з Маркова та Добровеличківки. Козаки з Ревуцького в цьому бою розташовувалися по флангах: кіннота в кількості 50 шабель охороняла ліве крило наступу з боку станції Плетений Ташлик, а кошова піхота — праве з боку станції Помічної[466]. Після захоплення Новоукраїнки був похований отаман глодоського товариства І.Бондаренко. Оскільки він займав достатньо високі посади, то після його загибелі відбулися значні зміни в управлінні вільного козацтва Херсонщини: глодоське вільнокозацьке товариство очолив В.Недайкаш, а начальником штабу «Козацько-селянської армії Низового (Елисаветградського) та Уманського повітів» став Ф.Мелешко. Вже тоді присутність німецького війська насторожила вільних козаків. Автор спогадів про глодоське вільне козацтво писав: «Вперше тоді мимоволі промайнула в мене думка: «та невже оце німці виконують потребу і волю нашого народу? Невже оце німецька армія звільняє Україну від большевиків, щоб потім нам її повернути?». І логічна відповідь сама собою напрошувалась: … «ні, це німці роблять для себе, а не для нас, не для добра України»[467]. Невдовзі саме німецькі частини роззброїли вільнокозацькі загони на Єлисаветградщині[468].