Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 82

Допомагав визволяти Херсонщину, а саме Олександрію, загін катеринославського вільного козацтва на чолі з отаманом Г.Горобцем^[469].

Необхідно зазначити, що вільні козаки з Помічної успішно діяли і за межами Херсонської губернії. На початку 1918 року вони виїхали до Києва і охороняли там залізницю, вагони, склади й інші приміщення. Невдовзі сотню, яку очолював Скляренко відправили до Гомеля, де вона нічого окрім будинку, де сама розташовувалась, і саду навколо не охороняла. Через 2–3 тиждні вони повернулись до столиці, де були роззброєні німецькими військовими^[470].

Не зважаючи на активну участь вільного козацтва у боротьбі проти більшовиків, навесні 1918 року воно припинило своє існування. 23 березня Рада Народних Міністрів ухвалила припинити організацію Реєстрового вільного козацтва і передати кредит по організації вільнокозацького руху Міністерству внутрішніх справ. 5 квітня міністр військових справ підписав наказ «Про висловлення подяки Вільному козацтву», яким фактично товариство було ліквідовано^[471]. Можна назвати такі причини даного рішення: по-перше, з приходом багатотисячної австро-німецької армії відпала необхідність у добровольчих вільнокозацьких формуваннях, по-друге, чисельні озброєні вільнокозацькі формування в різних регіонах країни, які часто діяли самостійно, без контролю з боку української влади, викликали побоювання як у неї, так і у німецької адміністрації.

Вже після ліквідації товариства в газеті «Вільне життя» І.Луценка назвали головою вільного козацтва^[472]. Він дійсно намагався зберегти організацію і в травні 1918 р. ініціював скликання Всеукраїнського з’їзду вільного козацтва, яке заборонила влада^[473]. Але, не зважаючи на це, організатори та рядові члени вільнокозацьких формувань і на далі брали участь у національно-визвольних змаганнях, продовжуючи вважати себе саме вільними козаками.

Отже бачимо, що на основі козацьких традицій, які протягом століть зберігалися в пам'яті українського населення, під час національно-визвольних змагань 1917–1918 рр. в Одесі зокрема і на Херсонщині в цілому почали створюватися добровольчі формування вільного козацтва. Хоча в самому місті вільнокозацьке товариство не було чисельним, що обумовлено потужним розвитком інших національних організацій, передусім гайдамацьких куренів та «Одеської Січі», Одеса стала ідейно-організаційним центром вільнокозацького руху. В місті діяла секція вільного козацтва при одеській українській Військовій Раді, яка мала координувати рух не тільки на Одещині, але й по всій Одеській військовій окрузі. Значний внесок у розвиток організації вніс одеський діяч І.М. Луценко. Він розробив основні програмні документи організації, які були надруковані на сторінках місцевої газети «Рідний курінь». Під час українсько-російської війни вільні козаки Херсонщини захищали рідні терени і провели декілька успішних військових операцій.