Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 78

Необхідно відмітити, що такий бурхливий розвиток вільнокозацького руху на Єлисаветградщині призвів до спроби впорядкувати його та створити структуру, яка б координувала розвиток вільного козацтва в повіті. Приблизно на початку грудня 1917 року повітовий інструктор доповідав організаційній комісії Центральної Ради, що серед різноманітних впливових інституцій та громадян регіону виникла думка про формування вільнокозацьких загонів. Для цього була створена спеціальна комісія, куди входив сам інструктор, повітовий комісар та представники місцевих гайдамацьких куренів. У звіті зазначалося, що реальних результатів роботи комісія не має, оскільки ця справа ще не досить обміркована і тому від організаційної комісії вони вимагали інструкції по організації вільного козацтва^[434].

Хоча в той самий час достатньо часто процес формування козацьких загонів в Україні, в тому числі і на Херсонщині, гальмувався через бюрократичні процедури та повільний шлях документів від однієї інстанції до іншої. Наприклад, лист Очаківського українського товариства ім. Т.Г. Шевченка з проханням дозволити сформувати в Очакові гайдамацьку сотню для охорони порядку та підтримки українського руху в місті, надісланий до генерального комісара Центральної Ради 9 листопада 1917 року, потрапив спочатку до секретарства внутрішніх справ, потім був переадресований до генерального секретарства з військових справ, і, нарешті, 2 грудня його отримав завідуючий відділом вільного козацтва^[435]. Пов’язано, мабуть, це було не тільки з тим, що люди іноді не знали до кого слід відправляти листа або запит, але й з тим, що змінювалися структури, які повинні були займатися справами козацтва. Не були остаточно розв’язані організаційні питання щодо створення козацтва. Формуванням і підготовкою підрозділів займався військовий відділ Генерального Секретаря військових справ, а затвердженням старшин — Генеральний Секретар внутрішніх справ^[436]. Тому не дивно, що тільки 12 грудня до очаківського товариства була надіслана відповідь з пропозицією заснувати осередок вільного козацтва та статут організації. Зброя, як зазначалось у відповіді, мала надаватися повітовими народними управами лише тим товариствам, які дотримувалися статуту^[437].

Якщо говорити про чисельність вільного козацтва на Херсонщині, то її достатньо складно встановити, оскільки джерел з історії руху на півдні України збереглося досить мало. Здаються занадто завищеними дані, подані в «Історії українського війська», оскільки автор зазначав, що вже на з’їзді вільного козацтва в Чигирині 3–6 квітня 1917 року Херсонщина мала 8 тисяч вільних козаків^[438]. Адже на 1 жовтня відділ УГВК офіційно зареєстрував лише одну громаду організації в губернії, яка нараховувала 130 осіб^[439]. Навіть враховуючи, що певна кількість громад могла не вислати відповідні документи до відділу вільного козацтва, ця цифра явно завищена. Вже в грудні, на думку В.Бондаренка, на Херсонщині нараховувалось приблизно 6000 козаків^[440].