Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 77

Приблизно в цей же час було засновано вільнокозацьке товариство в селі, яке розташовувалося в 10 верстах на захід від Глодос, Ревуцькому. 26 грудня там відбулося зібрання, на якому отаман вільного козацтва Д.Хорунжий прийняв присягу. Його промова настільки вразила очевидця цих подій Д.Лимаренка, що він навів її текст у своїх спогадах: «Від імені Добровеличківського куреня Вільного козацтва оголошую вірність і послух Українській Народній Республіці. Присягаємо, що будемо боронити нашу державу від усіх її ворогів: чи то зовнішніх, чи внутрішніх. Для підтримки її ми завжди готові віддати все наше майно, а коли буде потрібно, то й життя»^[430]. Курінь поділявся на дві сотні: пішу на чолі з учнем військово-фельдшерської школи І.Шевченком (120 козаків) та кінну, якою керував Г.Нестеренко (30 вершників). У вільнокозацькому осередку були чотири старшини: І.Журжа, Є.Повитчаний, Г.Нестеренко та Ф.Мелешко. Вони вважалися інструкторами та мали навчати козаків військовій справі. Вільні козаки Добровеличківського куреня роззброювали військові частини, які йшли з фронту і проходили через дану місцевість, але забирали лише зброю, а коней та харчі залишали воякам^[431].

Примітно, що вільних козаків іноді обвинувачували в єврейських погромах^[432], але в Ревуцькому навпаки за пограбування єврейської родини суд при вільнокозацькому курені засудив злочинців до страти. Хоча з іншого боку, це говорить про те, що вільні козаки достатньо своєрідно розуміли свої повноваження та функції. Автор спогадів зазначав, що мешканці як Добровеличківської, так і інших волостей, які знаходились під опікою вільного козацтва, спокійно гнали самогон і гуляли, як ніколи раніше. Окрім куреня у Ревуцькому існували осередки руху в двох найближчих селах, які нараховували по 20–30 козаків. Під час військових операцій вони приєднувалися до основних сил^[433].