Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 71

До обрання старшини, голови осередків могли призначати нижчих начальників. Так само вільні козаки, що займали вищі посади, мали можливість усувати своїх підлеглих з їх посад. Але про всі зміни в керівництві (обрання, затвердження або усунення старшини), громади повинні були інформувати ОУВР. Окрім цієї установи січові організації вільного козацтва Одеської військової округи, які складали «Запорозький кіш», підлягали штабу Одеської військової округи, Генеральному Комітетові та Генеральній Раді вільного козацтва. Необхідність у формуванні військових загонів автор статті бачив в тому, що в селах порушуються права людей, організовуються банди розбійників, роблять бешкети військові частини. Прямими обов’язками вільних козаків відповідно були охорона громад і організація міліції. Іван Митрофанович зазначав, що в разі необхідності вони мали стати на допомогу регулярним військовим частинам. Також І.Луценко наполягав на заснуванні протипожежних дружин, що він аргументував багатою кількістю пожеж на селі та відсутністю спеціальних структур, які б з ними боролися^[389].

Окрім охорони населення та підтримки порядку існувала ще одна важлива сфера діяльності вільного козацтва — просвітництво. І.Луценко писав: «Але організуючи силу для охорони порядку і оборони добутих прав, вільне козацтво повинно пам’ятати, що для того потрібна не одна тільки збройна сила, що для цього ще більш потрібні сила свідомости і освіти, потрібно також задоволення повсякденних турбот по потребі діла, і не тільки для себе, а й для тих, що оточують нас»^[390]. В статуті відповідно до цих завдань до членів вільнокозацьких формувань висувалися вимоги закласти або вступити до «Просвіти», брати активну участь в кооперативному русі і взагалі бути активними в громадському житті рідного краю^[391]. Варто зазначити, що місцеві осередки «Просвіти», як інституції засновані та керовані інтелігенцією, стали підґрунтям вільнокозацьких організацій на півдні України^[392]. В с. Ревуцькому Єлисаветградського повіту (сучасна Добровеличківка) «Просвіта» дала кадри для вільного козацтва, адже більшість його членів, включаючи отамана та його заступника, входили до цієї організації. За образним виразом Д.Лимаренка, саме вона створила стовбур, навколо якого сформувався вільнокозацький курінь^[393]. В Олександрії інструктор Центральної Ради Данило Юда з місцевої «Просвіти» 17 січня 1918 р. відправив прохання до Центральної Ради вислати для вільного козацтва 10 примірників «Муштрової науки»^[394]. До речі, не тільки на Херсонщині, але й в інших регіонах України можна спостерігати взаємозв’язок вільнокозацьких товариств і «Просвіт». Наприклад, на Київщині відомі випадки, коли осередки вільного козацтва засновувалися безпосередньо членами «Просвіти»^[395].