Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 68

Відновленню козацької ідеології в Одесі та губернії в цілому сприяла діяльність «Одеської української громади», українського товариства «Просвіта» в Одесі», «Одеського українського клубу», товариства «Українська хата в Одесі» та цілої низки інших національних партій, організацій, різноманітних просвітницьких установ міста. Велику роль в цьому процесі відігравали публічні лекції з історії та культури України, різноманітні реферати, прочитані на засіданнях «Просвіти» тощо^[361]. Важливими були публікації з історії українського козацтва, зокрема і роботи відомого історика М.Комарова. Він, популяризуючи історію запорозьких козаків серед народу, писав простою мовою й ілюстрував свої праці народними піснями та думами^[362]. Отже ідея вільного козацтва потрапила на підготовлений ґрунт та була схвально сприйнята місцевим населенням.

В історіографії можна зустріти інформацію, що вільнокозацький рух в Одесі було започатковано ще навесні 1917 року. Дана теза викликає сумнів, оскільки в цей час вільне козацтво тільки зароджувалось на Звенигородщині. 23 квітня відбувся вільнокозацький з’їзд Гусаківської волості, а з другої половини травня рух охопив інші регіони Київщини, тільки влітку вільне козацтво вийшло за межи губернії на Лівобережжя та Степову Україну^[363]. Скоріш за все, в даному випадку мається на увазі інша організація, яка нагадувала вільнокозацьку — «Одеська Січ» (вона якраз і була заснована в квітні місяці)^[364]. Але в той же час, не зважаючи на те, що перші згадки про організацію козацтва в Одесі з’явилися лише в жовтні 1917 р.^[365], це не свідчить про заснування вільнокозацького об’єднання так пізно. Адже відомо про активну діяльність одеських інструкторів у справі організації вільного козацтва за межами Херсонщини раніше зазначеного терміну^[366]. Навряд чи вони, не маючи власного товариства, допомагали би засновувати осередки руху по країні.

Вільне козацтво в Одесі очолили полковий ветеринарний лікар І.Луценко та суддя С.Шелухин^[367]. Перші програмні документи вільнокозацької організації були надруковані в одеській газеті «Рідний курінь», що видавалася ОУВР. Дана газета фактично продовжила справу «Солдатської думки», редактор якої і очолив «Рідний курінь». Метою виходу видання було «об’єднання українського трудового люду, української народньої інтелігенції, робітників, селян, освітлення подій біжучого життя, які торкаються до України; пояснення ролі України в будучій великій федеративно-демократичній Російській республиці»^[368]. В жовтні в газеті з’явилась стаття І.Луценка «Про вільне козацтво», яка дає змогу проаналізувати його устрій в регіоні. Перед тим, як торкатися безпосередньо організації вільного козацтва, автор коротко описав історію українського народу, починаючи від Київської Русі і до падіння царату в Російській імперії. Велику увагу він приділив появі та розвитку козацтва, Б.Хмельницькому та його угоді з Москвою, ліквідації запорозьких вольностей. І.Луценко писав: «Нам, українцям, повернулись зараз наші давні права вольних козаків і ми повинні всі як один встати для тої нової будови Росії, щоб провести в життя ті гасла, той громадський стан, що був вироблений нашим народом 300 літ тому». Для цього, на його думку, і необхідно було засновувати вільне козацтво^[369].