Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 67

Підводячи підсумки розділу, можна стверджувати, що за оглядовий період українські військові підрозділи проявили себе якнайактивніше в буремних подіях, коли вирішувалася доля Української Народної Республіки. Свій бойовий шлях гайдамаки пройшли по-різному. Одні до кінця залишилися вірними Українській державі. Інші, розагітовані більшовиками, не чинили опору, й навіть переходили на їхній бік, що стало однією з причин втрати влади в Одесі у січні 1918 р. Протягом березня — квітня 1918 р. вплив українського війська на ситуацію на Одещині був не надто помітним, що пояснюється присутністю австро-угорського контингенту. За досліджуваний період змінилися функції й Військової Ради. Якщо у листопаді — грудні 1917 р. її вага залишалася помітною, в тому числі, як організації політичної. То в останній період існування Центральної Ради військово-політичні важелі переходять до новостворених структур — військового відділу Головного Крайового Комісаріату чи комендантів.

Козаки на вулицях Одеси

Розділ 4. Історія вільнокозацького руху в Херсонській губернії (1917–1918 рр.)

4.1 Відродження козацтва в Одесі та організаційно-правові основи його розвитку

Революція 1917 року була однією з найвагоміших та значних подій в історії XX століття. Саме завдяки поваленню царського режиму нації, які проживали в Російській імперії, отримали шанс здобути незалежність. У ці буремні часи, ускладнені Першою світовою війною, на захист українського народу виступила сила, яка традиційно робила це протягом століть — козацтво.

Важливим чинником в утворенні формувань вільного козацтва була історична пам'ять українського селянства, яка зберегла козацькі традиції та звичаї суспільного устрою громади^[359]. Тому не дивно, що дана організація активно розвивалася саме на Херсонщині, адже більша її частина в 18 столітті була територією Запорізької Січі (Бугогардівська й Інгульська паланки) та Чорноморського козацького війська. Оскільки за доступними джерелами достатньо складно висвітлити розвиток вільного козацтва в Одесі та повіті, а з іншого боку саме вона стала організаційним центром, який активно впливав на розвиток руху в Херсонській губернії, то цілком закономірно розглянути історію вільнокозацького руху не тільки на Одещині, але й по всій губернії.

Щодо причин заснування вільнокозацьких загонів, то їх було декілька. В умовах політичної кризи та багатовладдя, коли старі органи правопорядку руйнувалися, а нові тільки-но формувалися, почався сплеск злочинності та анархії. До того ж три роки війни та агітація більшовиків на фронті призвели до шаленого натовпу дезертирів в українські губернії. В.Винниченко таким чином описував дану ситуацію: «З фронту цілими масами сунули дезертири. Вимучені і розлючені своїми стражданнями в пеклі побоїща, вони страшною темною силою йшли на країну, забивали всі залізниці, додавали ще безладдя й часто виливали на неповинних свою лють і свій одчай»^[360]. В Одесі газети рясніють від повідомлень про пограбування, насильства та вбивства скоєні дезертирами або людьми в солдатській формі протягом 1917–1918 рр. Необхідно зазначити, що охорона мешканців України від злочинства та дезертирів була не єдиною функцією вільного козацтва, також воно мало на меті оборону молодої української державності, захист національних прав та свобод її громадян.