Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 66

Український комісаріат в Одесі переїхав до приміщення Селянського земельного банку на вулицю Маразліївську. До Одеси прибуло п’ять австрійських тральщиків по Дунаю для очищення порту від мін та кілька кораблів для охорони порту.

Українські Січові Стрільці прибули до Одеси наприкінці березня. Їх сотні були розквартировані у помешканнях Костянтинівського військового училища. Прибувши до Одеси вони знайомились із місцевими українськими діячами, відвідували «Просвіту», редакцію українського часопису та державні установи^[355].

Ось як про прихід до Одеси емоційно згадував січовий стрілець Мирон Заклинський: «… Наше море!… Ми побігли стрімкою стежкою в долину, хвилюючись як паломники вблизу святих місць. Його краса й могутність перевищила всі наші сподівання. Давні часи — наводило воно на думку і шуміло про нашу ясну будучину. Ця неприборкана стихія, сувора і невблаганна як життя, виховувала найкращі прикмети вдачі в наших предків і виховуватиме в наших вольних нащадків»^[356].

На початку квітня 1918 р. Січових Стрільців біля станції Копань під Миколаєвом наздогнав новопризначений командир Вільгельм Габсбург. Окрім легіону, йому був підпорядкований ще й загальновійськовий батальйон австро-угорської армії ІІІ/115, який складався із галицьких українців і з якими Вільгельм Габсбург спілкувався з великою втіхою українською^[357]. Слід зазначити, що Вільгельм Габсбург вивчив українську мову спеціально для підлеглих і, навіть, писав вірші українською, взявши собі псевдонім «Василь Вишиваний». Він, до речі, був великим українським патріотом, хоча й був наслідником австро-угорського престолу, і все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України. Тим більше, що навесні 1918 р. його кандидатуру розглядали досить серйозно, і це широко обговорювалося громадськістю, в тому числі й на шпальтах одеської преси, на посаду короля України.

Командир полку познайомив стрільців і старшин з Інструкцією, яка визначала завдання походу, поведінку війська, способи і методи діяльності, ще перед виступом на Велику Україну. В Інструкції зазначалося, що на українських землях під проводом Центральної Ради твориться українська держава. Вимагалася така поведінка, яка б викликала довіру населення: розмовляти українською мовою, давати виклади з української історії, розповсюджувати українські книги і рукописи^[358].

Хоча і недовгим був період перебування Українських Січових Стрільців в Одесі, і якоїсь важливої ролі у військових діях у місті вони не брали, проте, залишили свій яскравий слід як військовий підрозділ, що є національно свідомий, і ніс національну ідею побудови української самостійної соборної держави у маси української людності.