Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 62

Оприлюднені рішення широко обговорювалися у раді військових депутатів. 20 березня у Воронцовському палаці відбулося засідання Військової Ради під головуванням І.Гончаренка, яка виділилася з виконавчого комітету ради військових депутатів, й фактично виконувала його функції, що може опосередковано свідчити про реалізацію грудневого наміру злитися усім військовим радам в одну. Член виконкому ради Дидюник заявив, що в газетах надруковано наказ українського військового міністра про розформування усіх військових комітетів і рад. Заперечуючи проти цього, він сказав, що згідно з Універсалами Центральної Ради, військові комітети й ради повинні залишатися надалі. Інший член виконкому Євдокименко запропонував обрати комісію, яка звернеться до голови Ради Міністрів, недавнього одесита В.Голубовича й з’ясує ставлення уряду до Військової Ради. Євдокименко також поставив перед зібранням питання вияснити, що являє собою на той день Військова Рада та її виконавчий комітет. Чи це організація політична, чи технічна. Якщо політична, то чому оголошується, по суті, поза законом. А якщо технічна, то її існування є дійсно зайвим, тому що існують військові комісари — фахівці, які займаються цими ж справами. Як показали подальші події, питання залишилося риторичним. Наприкінці засідання збори обрали делегацію для переговорів з головним комісаром С.Комірним у складі Зимченка, Литвинцева і Столяренка^[333].

С.Комірний заявив делегації ради військових депутатів, яка просила пояснень щодо нової військової політики, що стара армія розформовується й буде організовано нове військо на цілком інших засадах. У зв’язку з цим, усі військові ради та комітети повинні бути ліквідовані. Майно ради військових депутатів головний комісар запропонував передати штабу округи^[334]. Українська армія поверталася до професійних принципів мобілізації та функціонування.

Того ж дня, 21 березня, на підставі наказу про розформування військових комітетів, було оголошено про розпуск Військової Ради, хоча одразу після повернення української влади до Одеси, приймалося рішення про збереження усіх військових комітетів на місцях, за умови переформатування їхнього персонального складу, щоб не залишилося пробільшовицьки налаштованого контингенту. Головний Крайовий Комісаріат, наче виправдовуючись, пояснював це тим, що мусів виконати наказ з центру^[335].

Останнє засідання виконавчого комітету Військової Ради одеського гарнізону відбулося 23 березня. На ньому було створено ревізійну комісію, яка приступила до ревізії коштів та звітності. Окрім них, сформували ліквідаційну комісію, у складі — Бондаренко, Тимошенко, Кравець, Литвинцев, Пороженко, Євдокименко і Дижур. Усі члени виконкому, на чолі з президією, склали свої повноваження. Таким чином, 23 березня Військова Рада офіційно припинила своє існування^[336].

Перебували в полі зору Головного Крайового Комісаріату в межах перетворень, що відбувалися, питання управління морськими справами. Мова йде як про торгівельний флот, так і про військово-морські сили Української Народної Республіки. 23 березня під час зустрічі головного комісара С.Комірного з начальником морських сил Одеси Шрамченком^[337], який безпосередньо підпорядковувався Києву, було прийнято рішення, що штаб головного начальника морських сил слід розформувати. Замість нього створювалися три особливі морські заклади, поміж них управління транспортною флотилією і штаб морської оборони. Шрамченко через неспроможність знайти спільну мову з представниками нової влади залишив свою посаду й повернувся до виконання попередніх обов’язків — начальника вантажних перевезень Одеси^[338].