Читать «Українські мілітарні формування в Одесі в добу Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.)» онлайн - страница 61

Організація військової влади була пріоритетною й надалі. Ще з часів перебування влади в Одесі у руках РСДРП(б) залишалися, а пізніше почали додатково приїжджати в одностроях румунських солдатів і офіцерів українські військові для організації опору більшовикам як у місті, так і на околицях. Після зайняття Одеси, з колишніх гайдамацьких підрозділів були сформовані особливі дружини, які разом з сердюцьким полком і румунськими військами вели наступ на більшовицькі частини в Бессарабії^[327]. Повернулася до Одеси 4 стрілецька залізна дивізія, зукраїнізована ще у вересні 1917 р. на Румунському фронті. Вона складалася з чотирьох полків, по три курені кожен. Зберігала зразковий лад, пробула в місті до приходу німецько-австрійських військ, після чого була демобілізована^[328].

Сам штаб українських військ, після розгляду ряду варіантів, а саме, палац Руссова, Воронцовський палац, приміщення Румчероду, розмістився в Англійському клубі (вул. Пушкінська), традиційному місці для українських організацій періоду Центральної Ради. Комендантом міста, замість призначеного міським самоврядуванням генерала Брилкіна, українське командування планувало затвердити генерала Гната Зінькевича (за іншими даними полковник Зінкевич, див. далі — Т.В.). Твердження Я.Тинченка, що військовим комендантом Одеси 1 березня 1918 р. був призначений В.Змієнко^[329], на нашу думку є хибним. Адже у місті ще два тижні перебували більшовики. Та й джерела місцевого походження про це не повідомляють. Й навіть планувалося призначити на посаду або генерала-губернатора області, або обласного комісара майбутнього гетьмана П.Скоропадського^[330], що свідчило про важливе стратегічне значення Одеси й регіону в планах очільників УНР у контексті утвердження влади Центральної Ради на теренах півдня України.

Після створення за декілька днів замість української ради постійно діючого Головного Крайового Комісаріату Херсонської, Катеринославської і Таврійської губерній^[331] на чолі з Семеном Комірним, трансформація військової влади продовжилася. Подав у відставку військовий комісар Й.Пшонник. А сама посада була ліквідована. Замість неї запроваджувалася посада начальника військового відділу Комісаріату, яку доручили члену Генерального штабу, полковнику В.Змієнку, колишньому начальнику штабу української дивізії в Одесі^[332]. Новий підрозділ повинен був остаточно вирішити проблему повноважень військових органів управління. Тепер усі розпорядження з питань військового характеру мали надходити від військового відділу Крайового Комісаріату. Штаб Одеської округи ставав виконавчим органом військового відділу.