Читать «Мина Мазайло» онлайн - страница 12

Мазайло, зрадівши, що згадалось, підхопив на весь голос:

…Духа Твоєго Свято-о…

Баронова-Козино крізь сльози, з просміхом у голосі поправила:

Святаго…

Мокій, причинивши двері, засвистів. Проте

Баронова і Мазайло доспівали разом:

…дарствующего і укрепляющего наші душевниє сі-і-ли… даби внімая пре-по-да-ва-є-мо-му уче-е-нію, возрослі ми тєбє, нашому Создателю, во сла-а-ву, родітєлям же нашім на утєшеніє, церкві і отєчеству на по-о-льзу. Баронова-Козино на такий голос, як колись казали в класі після молитви:

Садітєсь!

Мазайло сів.

Баронова-Козино утерла сльози:

Як вам здається, чи не заспівають ще цієї молитви по школах?

Мазайло сумно:

Навряд.

Баронова-Козино, розгорнувши стару читанку:

А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила). Розгорніть, будь ласка, книжку на сторінці сорок сьомій… (Дала Мазайлові книжку і методично ждала, поки він шукав сорок сьому сторінку). Знайшли сторінку сорок сьому?

Мазайло глухуватим, як колись у школі, голосом:

Знайшли.

Баронова-Козино

Читайте вірш "Сенокос". Читайте голосно, вираз-но, вимовляючи кожне слово.

Мазайло, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:

Пахнєт сєном над лугами…

Баронова-Козино трошки захвилювалась:

Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа…

Мазайло

Над лугами…

Над луґа-ґа!

Над луга-га!

Ґа!

Га!

Баронова-Козино аж вух своїх торкнулася пальцем:

Ах, Боже мій! Та в руській мові звука "г" майже немає, а є "ґ". Звук "г" трапляється лише в слові "Бог", та й то вимовляється…

Мазайло раптом у розпач вдався:

Знаю! Оце саме "ге" і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.

Баронова-Козино

Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!

Мазайло

О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало… Я вам скажу… Ще молодим… Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістратор… Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх "ге"… "ге" - одвернулась, скривилась.

Баронова-Козино

Я її розумію.

А мене?

І вас тепер розумію.

Мазайло

О, скільки я вже сам пробував у розмові казати… "кге".

Баронова-Козино

"Кге"?

Мазайло

Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене…

Баронова-Козино захвилювалась:

Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток - "ґе"… Самим "ґе" я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.

Мазайло

Над лукгами. Над лугами.

Ґамі.

Гами.

Ґа.

Га.

Баронова-Козино до вух, Мазайло до серця - та разом:

Ху-у-у!

Мокій одчинив двері. Тоді голосно до Улі:

Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.

Уля, хвилюючись, напружено:

Брат і сестра. Під ґарою над криницею…

Мокій

Не під ґарою, а під горою… Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.

Уля

Під ґарою… Під горою, го! - Під ґорою, ґо! Го! Ґо!