Читать «Сучасне фантастичне оповідання» онлайн - страница 196
Олександр Тесленко
Вислухали мене уважно, не перебиваючи, затим Калістрат Ящірка — найстарший і найдосвідченіший працівник нашого відділу — сховав до кишені свого записника і поважно проказав:
— Отже, ти не хочеш поділитися своєю таємницею з товаришами по роботі? З людьми, які глибоко поважали тебе, були тобі майже ріднею?
— Та чому ж не хочу? — я щиро здивувався. — Я ж кажу: виходжу на балкон, стаю на перила…
Колеги спохмурніли, вистрілили в мене відверто презирливими поглядами і мовчки посунули до дверей.
«Ну й диваки… — подумав я. — Навидумували собі казна-що і ще й ображаються…»
Заспокоївши себе в отакий спосіб, я допався до роботи і за якийсь час майже забув про неприємну вранішню розмову. І даремно! Наприкінці робочого дня двері моєї кімнати без стукоту відчинилися і вся компанія знову стала на порозі. Вперед вийшов Калістрат Ящірка.
— Оскільки ти зневажив природною цікавістю колег, — крижаним тоном виголосив він, — ми також не захотіли лишитися в боргу. Поки ти обідав, ми зібралися й вирішили таке…
Калістрат сягнув рукою кишені, витягнув звідтіля аркушик паперу і став читати: «Зважаючи на пряму небезпеку, яку становлять ніким офіційно не дозволені польоти товариша Беркута для літаків військової і цивільної авіації, а також з метою сприяння якнайшвидшому перетворенню нашого міста в місто зразкового порядку і безпечних сполучень, загальні збори відділу одностайно ухвалили: вищезгаданий товариш Беркут мусить негайно припинити свої антигромадські, антисуспільні дії. У противному разі відділ вийде з клопотанням про позбавлення його прогресивної оплати».
Ящірка акуратно згорнув папірця, юрба схвально загомоніла, а одна з жінок — Тереза Жаба — навіть зааплодувала. Потому всі дружно повернулися і вийшли.
… Відтоді я не літаю. Кілька разів пробував: виходив на балкон, ставав на перила, злегенька відштовхувався… І лишався на місці. Зразу було якось не по собі, а тепер нічого. Звикаю…
ПОМИЛКА АГЕНТА
Агент «26-12» закінчував другу пачку «Паміру», а робота все не було.
— І до чого любить торгуватися це електронне опудало, — сплюнув він зі злості.
«Електронне опудало» — робот професора Ласкавого, на якого полювали одночасно три іноземні розвідки, сьогодні мав стати його здобиччю. Заради цього робота агент «26-13» ось уже третій місяць животіє у маленькому містечку, маскуючись під збирача вторсировини. Скільки довелося перетерпіти, щоб підготувати операцію викрадення, і зараз — вирішальний момент: сенсаційне відкриття професора Ласкавого, що розбурхало наукову думку світу, опиниться у потрібних руках…
Головне, чого досяг учений, це повна біологічна копія. Коли спостерігаєш, як робот прислужує професорові, складається враження, що це близнюки, та й годі!
Найдосвідченіша служниця програла б у порівнянні з роботом. Він смачно готує, подає професорові сніданок у постіль, щодня старанно чистить його одяг і взуття, а вдосвіта ходить на базар. Базар — пристрасть робота. Він годинами розгулює поміж лотками, торгуючись до нестями за кілька копійок.
