Читать «Третій варіант» онлайн - страница 8

Ну, то тоді — хай! Він згоден! Але зараз, чому зараз так багато перепон? І завжди прокляте слово «бідність» — стоїть непохитним муром.

Невже республіка така бідна, що не може асигнувати коштів на експедицію? Він же просить небагато, всього лише кілька тисяч.

Професор непорушно й мертво сидів, схилившись над знайомими до дрібниць матеріялами.

Потім важко одсунув од себе пожовклі аркуші й притулився до м’якої спинки. Пригадав, як п’ять років тому з провідником-тунгусом вийшов з Таншету й ледве не досяг Великого Болота, де, без сумніву, впав аероліт.

Професор відчув, як ураз підвелося в грудях вперте й молоде бажання.

Хай, його забере!

Горський таки своє візьме!

Завтра ж у наступ! У рішучий наступ! Професор потер сухі холодні долоні, підвівся з крісла й пройшовся до вікна.

У наступ!

За вікном мрячило сіре ленінградське небо й од вуличних ліхтарів випромінювалися косі мерхотливі веселки.

Професор знову потер руки й у голос промовив:

— У наступ…

* * *

І скажуть же, що людина в сорок (з гаком) років не здатна бігати, метушитись і по-молодечому горіти. Коли б усі петлі й кінці, якими професор Горський змережив останніми днями суворо пляновий Ленінград, зміряти й скласти до купи, вийшов би не маленький відтиночок, завдовжки не менший як на сотню кілометрів.

Усі установи вітали наміри дорогого Валентина Андрієвича, захоплено ахали, а коли він розповідав про таємничий «небесний камінь», ледве не ляскали в долоні. А от, коли починав натякати від імени Академії про кошти (що їх, на жаль, мовляв, не дає Академія), всі, на диво однодушно, запобігливо ахали й казали: ах, який жаль, що в нас у кошторисах не передбачено таких сум!

Тричі скликала комісія експедиційних досліджень збори. Говорили про негайність справи, про потребу експедиції, про світове наукове значення цієї справи, й тричі, дійшовши до проклятого слова «гроші», президія безпорадно розводила руками, знизувала плечима й не знала, що ж їй робити.

Для вірної постави діла треба було провести складне й важке в умовах місцевости повітряне фотоздіймання. Обов’язково треба зробити магнеометричні знімки, а як перевести на мову цифр, це значило — потрібні десятки тисяч карбованців. Без допомоги інших організацій Академія була безсила.

Бідолашний кошторис зрізали й безжально пошматували. Професор мовчав — він ішов на все.

Він згодився на мізерний мінімум, що визначав собою вісім тисяч, покладаючи в думці великі надії на прибутки від лекцій, що їх він даватиме протягом довгої путі. Його втішали, що це, мовляв, хай буде лише почин, і на потім обіцяли золоті гори.

Та коли діло дійшло й до мінімума, виявилося, що Академія не може асигнувати й цих грошей. Тоді довелося звернутися до Раднаркому по спеціальну дотацію.

Професора Горського особисто командировано до столиці. Не гаючи часу, другого ж дня професор зібрався в дорогу.

Професор Горський прокинувся аж під Москвою — бадьорий після сну й відпочинку.

Полежав трохи, заклавши руки за голову, й, згадавши, що сьогодні доведеться бути в наркома, відчув, як усередині приємно й боязно залоскотав знайомий у запалі холодок. Швиденько почав одягатися. Поїзд мчав серед високої зеленої посадки, а коли траплялися прогалини, на мить мелькав осінній тихий ляндшафт.