Читать «Третій варіант» онлайн - страница 63

Учитель якусь хвилю мовчав, незмигно дивлячись в її очі. Жанна не одвела погляду. І тоді він запитав:

— Як ви здійснюєте реконструкцію?

— Теоретично просто. Практично це вміють поки що одинаки. Я звернула увагу на таємницю першозиготи, яка тримає в собі весь алгоритм, всю багатомірну програму майбутнього організму. Мало хто знає: першо-зигота зберігається в недоторканості. Зростивши нову істоту відповідно до можливостей середовища, вона «засинає», і їй «байдуже», що відбувається з породженою нею Галатеєю. Вона свідомо не контролює, не ревізує власного творення. Але в ній є можливість такої ревізії, якщо її цілеспрямовано динамізувати. Методи генургії проводять таку реконструкцію безболісно і з певністю, що погіршення не буде. А інструментом динамізації першозиготи є онкогенний вірус. Вас не дивує така заява? Вчені давно підозрювали особливе значення онкогенного віруса в еволюції живого світу, а особливо людини. Вам доводилося бачити мікрофотографії віруса? Фантастичне явище. Кристалічний додекаедр, структурність якого тотожна архітектоніці всієї планети — Геї. Ця дивовижна тотожність веде до висновку: вірус має в собі універсальну програму косможиття. В кристалічному вигляді він буквально засіває всю тканину життя, легко перебуває за будь-якої температури. Він трансформується у кванти гамма-радіації, долаючи безодні світового простору і збуджуючи до життя планети, де завершується перехід від неорганічної фази буття речовини до органічної. Коротше, вірус — активний агент єдиного життя безмірності, його вітальний першо-атом. Ми зуміли навантажити його тією чи іншою соматичною інформацією регенерації. Збуджується першозигота, отримуючи можливість з допомогою потоку алгоритмізованих вірусів перевірити патологічні з тих чи інших причин структури і допомогти їм відродитися, замінивши ущербні геноблоки на нормальні. Людина народжується наново, відбувається паралельне відмолодження інших структур, це — сильний вітальний струс, який дає людині потужний заряд оптимізму і жадоби життєдіяння. Гадаю, шановний вчителю, ви зрозуміли суть моєї ідеї. Може, недарма я пережила катастрофу? Може, це воля карми бідних дітей, котрі заслужили нового народження?

— Розумію ваш план, — сухо відповів учитель. — Він заслуговує похвали і добрих слів. Проте, ви анітрохи не збагнули, про що я розповідав. І це не дивно. У вас просто інший вектор мислення, а отже — діяння. Наші шляхи не можуть доповнити один одного. Вас ще цікавить люциферіанський світ «райдуги», мерехтіння барв, затиснутих у вузьку щілину «видимості». Поза оком для вас — океан пітьми, котрою в усі віки лякали єретиків та дітей. Для моїх вихованців у тій безодні розкрилися нові континенти та острови. Діти стануть їхніми деміургами. І не жалійте їх. Те, про що мені розповіли, заслуговує похвали. Ви, справді, можете повертати людям радість і можливість нормального життєдіяння в земній сфері, навіть здатні виростити універсальну істоту для життя на інших планетах, для перебування в неземних атмосферах. Проте ми маємо намір розірвати обмеження форми і вийти на рівень вічної мінливості. Я не самотній у своєму задумі, є чимало шукачів, котрі суверенно досягають у цьому напрямі вражаючих результатів. Можливо, ми об’єднаємо наші зусилля в недалекому майбутньому, можливо… І вибачте за різку одповідь: я вдячний вашій пропозиції. За кілька днів ми попрощаємось і вже ніколи не зустрінемося. Довіряю вашій коректності, мадам, що жодна людина за межами острова не повинна знати про наш експеримент.