Читать «Третій варіант» онлайн - страница 43

У Москві ми разом опублікували невелику замітку з довгою і нудною назвою: «До питання про деякі особливості будови різнолопатевого (гетероцеркального) хвостового плавця…»

І т. д. Лише наприкінці замітки, не роблячи ніяких висновків, ми вказали, що аналогічну будову мали хвостові плавці іхтіозаврів.

У промені світла

або

таємниця лишається нерозкритою

БЛИЗЬКО двох років провела радянська океанічна експедиція в просторах Тихого океану. Робота наша була дуже цікава, захоплююча, ми пізнали багато нового і, отже, принесли, — нехай невелику, — користь науці.

Та хоч як приємно мандрувати в Тихому океані, настав день, коли всіх нас невтримно потягло на Батьківщину. Жителі півночі, ми засумували за осінніми пронизливими холодами, за сніжними зимами, коли тільки ялини й сосни наважуються зеленіти наперекір завірюхам, за нашими холодними, але любими серцю веснами… Та нічого цього на було навколо нас: вічне літо панує на тропічних островах Тихого океану; цілий рік рясніють розкішні запашні квіти, пурхають зніжені теплом птахи, плодоносять кокосові пальми. Так, тільки там ми по-справжньому збагнули всю принадність життя із швидкою зміною явищ і подій. І коли, минувши екватор, ми побачили на півночі Велику Ведмедицю, на палубі «Чайки» залунало захоплене «ура!» Срібний ківш сузір’я висів низько над водою, і ручка його купалася в чорних океанських хвилях, та все ж він з’явився, а Південний Хрест, яким ми любувалися два роки тому, потонув в океані — і ми щиро раділи з цього!

Прошу вибачити мені за цей, можливо, не зовсім доречний відступ. Адже справа зовсім не в наших переживаннях і настроях. Усе це тим більш зайве, що, починаючи розповідь про останній епізод, я відчуваю глибоке незадоволення собою і — визнаю чесно — деяку ніяковість перед тими, в кого вистачило терпіння познайомитися з моїми записками. Чому саме в мене такий смутний настрій, ви зрозумієте, коли дочитаєте їх до кінця.

Повернувшись до Москви, я насамперед поцікавився, наскільки посунулися роботи по створенню батискафа — підводного корабля. Не без жалю товариші повідомили мене, що ця справа дещо затягається.

Мене це, звичайно, засмутило. Але взявши на себе після короткого відпочинку керівництво абісалогічним відділом Інституту океанології, я зрозумів, що є об’єктивні причини для затримки і нема підстав підозрювати своїх товаришів у лінощах та забарності. Я знав, що, крім нас, радянських вчених, батискафи конструюють також французькі, бельгійські, італійські вчені і що вони теж натрапляли на труднощі. На жаль, у ті роки контакти між ученими різних країн ще не були досить міцними і діловими, ми не мали змоги обмінюватись досвідом, і це завдало немалої шкоди науці.

Я пишу ці рядки ясного жовтневого ранку 195… року. Наша абісалогічна експедиція вже закінчила роботу. Занурення батискафа в пучину Курильської глибоководної западини відбулося. Та мені здається, що, перш ніж перейти до розповіді про нашу експедицію, я мушу віддати належне тим героям, які почали дослідження океанічних глибин задовго до нас.