Читать «Третій варіант» онлайн - страница 20

— Здається ми попоглузуемо з них, попо…

— А по-мойому, — перепинив його Миколка, знаючи, до чого це йдеться, — ми тут просто попосидимо, попоголодуємо… І взагалі мені це, знаєте, надзвичайно не подобається… Ви подивіться.

Миколка звісився з дерева вниз головою й наглядав, як розлючені потвори, обдурені в своїх сподіванках, злісно рвали одне одного… Рев, гам, пискотнява й незвичайно відразний сопух. Тьмарилося в голові.

Скальпель сидів і міркував собі. Він нічого не бачив з того, що творилося внизу, але чув, звичайно гам і неприємні пахощі, що доходили знизу.

— Як ти думаєш, товаришу Данильченко, — почав він обережно, — чи не повернутися нам до нашого нормального стану?

Миколка весело розсміявся, зрозумівши почуття, що непокоїли лікаря.

«Ага, підкачав старий»… І, згадавши його відповідь на таке ж своє запитання після зустрічі з туберкульозними паличками, лукаво мовив:

— То ви хочете припинити експеримент, ви, лікар Скальпель, той самий, которий… Ви думаєте, що я ладен зневірюватися від таких дурниць?.. Ви ладні втекти… Нє!.. Ми ще попоходимо, попоблукаємо, попотюпаємо, попобігаємо…

Але Миколка, добросердий Миколка не міг довго знущатися над старим лікарем… Йому просто стало ніяково.

— Ну-ну, — погодився лікар, не зрозумівши натяку, — якщо такі зустрічі ти вважаєш за дурниці, то я мушу гордитися з свого компаньйона й ладен продовжити досвід до безконечности… Адже це так цікаво…

«Ну, до безконечности, то я не хочу», — з якимсь острахом подумав Миколка.

— Адже це так цікаво, так інтересно… До речі, чи ти знаєш, що за істота тримала тебе в своїх обіймах?.. Це — найзвичайніша амеба; одна з найпростіших тварин, її тіло складається лише з одної клітини…

— Ми з нею, мабуть, знову зустрінемося, — пробурмотів Миколка, показуючи вниз, де по стовбуру, на якому вони сиділи, швидко сунула вгору зовсім невиразна маса, схожа на попередню.

Лікар поглянув там, де показав Миколка і, звичайно, нічого не побачив.

— О! Вона ще далеко, далеко, татку мій, — сказав він байдуже, — я вам встигну договорити… Існують різні породи амеб: одні з них зовсім безпечні для нормальної людини — не так, як для нас тепер, ми бо тепер дуже малі, — але серед цих амеб єсть навіть такі, що живуть завжди в нас у роті й у кишках, не чинячи ніякої шкоди; а бувають і дуже небезпечні, така, приміром, амеба, що потрапляє до кишок людини через звичайну непереварену воду й збурює всередині страшну тропічну дизентерію, чи криваву бігунку… — Лікар хотів сказати по-сільському «швидка Настя», але не сказав…

— Дуже добре, надзвичайно хороше, — іронічно перебив Миколка лікареву лекцію. Він, правда, слухав з надзвичайним інтересом, але ще уважніше стежив за наближенням амеби. — Я все зрозумів… а тепер, товаришу Скальпелю, — раптом розсердився він, — тепер подумаємо, як нам утекти від нової небезпеки…