Читать «Третій варіант» онлайн - страница 2

На галявині ми розпрощалися з командою «Арго». Наші пілоти перекинулися останніми жартівливими, хоч і сердитими, репліками. Аер Енка і з ним його команда залишилися на галявині стратодрома, ми розсілися по машинах і по шосе прогалиною поїхали до свого «Електрона».

Зірколови

На обидва наші зіркові кораблі покладено одне завдання. Серед потоку зірок-лірид, що падають, давно помічено метеор С. IV. 787-4. Він уже не один раз протягом століття, прокресливши по небу яскраву дугу, знову зникав у просторі. Дуга щоразу ставала довшою, і, звичайно, рано чи пізно метеорові доведеться впасти на Землю. Але з’явилася опаска, що він під час зустрічі з Землею згорить цілком. Спостереження його спектра показали, що метеор за своїм складом потрібний нам. Тому вирішили зробити спробу впіймати небесного бурлаку: змінити його траєкторію і звалити на Землю.

Ще в двадцятих роках нашої ери геохеміки нудилися, шукаючи рідкі елементи: тантал, ніобій (він же колумбій), вольфрам, молібден. Тепер ми постачаємо Землі чисті й багаті руди цих металів, ловлячи найстаровинніші уламки світів, що загинули в зірковій безодні. Якщо хочете, зірколови — рудокопи всесвіту. Ми — небесні кроти.

Звичайно, ця галузь нашої роботи була небезпечніша, ніж добування звичайних руд. Під час шукань активних руд ми зустрічаємо в стратосфері не менші небезпеки, ніж вугільники й рудокопи зустрічали в старовину під землею. Багато було жертв, але тут не час і не місце про це говорити. Скажу коротко: наші блискучі вдачі в шуканні активних руд розв’язали на нашу користь суперечку про переваги електронних ракет перед ракетами, що засновані на горінні водню в кисні. Ці ридвани міжпланетних льотів залишилися для понадшвидких сполучень у межах земних: ними продовжують перекидати пошту, товари й людей з Японії до Америки, з Америки до Европи, з Арктики до Антарктики. Тільки ми, давні прибічники ідеї електронної ракети, розв’язали цілком завдання зіркоплавби.

Обидва кораблі — і «Арго» і «Електрон» — мали летіти в певні, точно призначені строки. Ми повинні злетіти після «Арго», бо наш корабель має багато більшу швидкість. Ми готувалися до льоту, коли почули могутній вибуховий удар — це була стартова повітряна хвиля «Арго». У лісі пронісся вихор, згинаючи й ламаючи сосни. Наші зори спрямовані до стратодрому. Над ним піднялася пишна кругла хмара пари. Мить — і з неї витягся похилий кучерявий струм і, стрімголов зростаючи, дійшов зеніту. Більше нічого не можна було помітити. Хмарний стовп знизу розвіявся, а на височині близько кілометра із сліду, що залишався після зльоту ракети-корабля, склалася рум’яна хмарка і попливла назустріч сонцю.

Сигнали з «Арго» показали, що корабель на височині двохсот кілометрів над земною поверхнею взяв напрям, «попутний» астероїдові, на який ми чекали.

Було близько четвертої години ранку. Швидкість «Арго» була достатня для того, щоб у нашій широті щось через годину обігнути земну кулю й бути знову в зеніті стратодрому. Зауважимо, що, кажучи «близько четвертої години», «щось через годину», ми віддаємо тільки данину нашим земним звичкам. Справді всі строки для нас були визначені й розраховані з точністю до десяти часток секунди. Не забудьмо, що астероїд, на який ми чекаємо, повинен перерізати шлях Землі теж «близько» шостої години ранку, але ця зустріч його з Землею останнього разу тривала лише три-чотири секунди. В цей досить довгий для зірки, що падає, строк в передранішню зустріч з Землею астероїд зайнявся і прокреслив точно визначену на небесній карті смугу.