Читать «Третій варіант» онлайн - страница 108

Дивак-багатій, скажуть знову, але Бьорк не хотів, аби хтось надумався копати котлован під фундамент поблизу бункера. Він не міг ризикувати.

21 січня, коли настав вечір і добре посутеніло, Бьорк відбуксував антигравітаційні «нарти» в сад, одягнувся у все чорне, взяв «інструмент», сів на платформу й моментально піднявся на висоту п’ятсот футів. Летів над береговою лінією, поки не побачив пірс картинної галереї, що врізався в замерзлі води озера; міські вогні виділяли його чорним силуетом. З озера дув холодний вітер, у повітрі кружляли сніжинки.

Він опустився до двадцяти футів і зупинив «нарти» на рівні третього поверху. Була чверть на сьому; музей зачинили п’ятнадцять хвилин тому.

Поставив «нарти» на гравітаційний «якір» за кілька дюймів від сірої кам’яної стіни галереї. Тримаючи «інструмент» обома руками й проклинаючи його незручні розміри та вагу, він вирізав у вікні, що виходило на озеро, скло та шпінгалети й одчинив його. Потім пірнув через вікно і безшумно сповз на підлогу позаду орнаментальної скульптури «Три грації». Жодного охоронця поблизу. Поглянув на годинника: 18.22. Згідно з найдостовірнішими звітами газет вогонь спалахнув близько 18.45.

Бьорк пробіг уздовж анфілади третього поверху й заховав «інструмент» під скляною вітриною з фоліантом першого видання Шекспіра. Бьорк був роззутий, на ньому були лише товсті вовняні панчохи, що притишували кроки. Охоронця помітив на сходинках, що вели на другий поверх, де висіла картина Рубенса, раніше, ніж той його, й заховався за гіпсовою копією «Лаокоона», на щастя, зробленого в натуральну величину. Охоронець пройшов мимо, тихо насвистуючи якийсь мотивчик; очі його оскляніли від нудьги.

Бьорк вислизнув зі своєї схованки, безшумно збіг сходами на другий поверх, а потім анфіладою кімнат пройшов у зал Рубенса. Підняв раму, аби зняти її з гачка, й опустив важку картину на підлогу. Перекинувши її, швидко вийняв внутрішню раму… Кілька швидких рухів бритвою по периметру — і полотно вирізане. Поспіхом повісивши раму на місце, розбив маленьку скляну капсулу об стіну. Всередині рами розпливлася темна багатоколірна рідина. «Якщо хто-небудь придивиться, це нікого не обмане, — подумав Бьорк. — Та чи стане охорона приглядатися?» Згорнув полотно Рубенса й відступив, щоб помилуватися своєю роботою.

Потім швидко прослизнув під сходи, в комірчину прибиральниці, — перечекати, поки охоронець спуститься з третього поверху й піде у південне крило галереї. Знову зиркнув на годинника. 18.29. «Дуже довго, — відзначив. — Нагорі доведеться працювати швидше».

Вибіг нагору, кинувся до скляної вітрини з фоліантом Шекспіра, витяг «інструмент» і швидкими коловими рухами прорізав овальний отвір у бічній стіні. Утримуючи вирізане скло силовими защіпками, раптом помітив, що глибинний регулятор лазера вимкнений, і він прорізав вітрину наскрізь. Перш ніж скляний овал з протилежного боку вітрини упав на підлогу, устиг притиснути його рукою. Бьорк засунув обидва скляні овали у вітрину, на секунду затримався, щоб обтерти піт, що заливав очі, потім ухопив фоліанта з його оксамитового ложа й бігцем кинувся через хол до малюнків Мікеланджело та італійської колекції.