Читать «Третій варіант» онлайн - страница 106

Однак «інструмент» працював гірше, аніж сподівався Бьорк. Двигун був слабосильний, і віддачу важко було регулювати. Лазер давав надто широкий, не досить концентрований промінь.

Нарешті, дійшла черга до бункера. За допомогою «інструмента» Бьорк вирізав у цегляній стіні підвалу, глибоко під землею, отвір. Але грунт поза стіною доводилося вибирати й виносити з підвалу сходинками, мішок за мішком, висипати вночі у садку й розрівнювати, щоб не залишалося слідів. Після сидячого життя, яке вів, перебуваючи фінансистом, Бьорку довелося нелегко, і коли, нарешті, бункер було викопано, зацементовано, обличковано зсередини листовою міддю, він відчув справжню полегкість.

Наближалася середина січня. Приготування забрали в Бьорка більше часу, ніж він сподівався. Останні п’ять місяців, відколи виїхав із Сентер-Сіті, не залишали йому жодної вільної хвилини, і все ж він не міг викинути з пам’яті те принадне містечко, а головне — Керрі. Удень, за роботою в майстерні, йому вдавалося забутись, та щоночі, коли він, знесилений, вкладався у ліжку, знайомі обличчя спливали перед очима, а з ними приходив і смуток. Ранком йому часто доводилось боротися з нестерпним бажанням покинути все, скочити в іллінойський експрес і хоч на один день поїхати в Сентер-Сіті. Але залишалося все менше й менше часу на підготовку, а він був людиною обов’язку, до слова, як і всі розвідники часу. Бьорк проганяв бажання і з ще більшою злістю накидався на працю.

Він готувався до 22 січня 1905 року. Тієї ночі північному крилу чікагської картинної галереї судилося згоріти. Були приречені на загибель картини Рубенса, Делакруа, кілька малюнків Мікеланджело, перше видання, Шекспіра та привезена сюди виставка художників італійського Відродження. Єдина розвага, яку дозволив собі Бьорк у Чікаго, були щоденні екскурсії в галерею. Він знав точне розташування кожного цінного твору мистецтва зі свого списку і накреслив детальні плани північного крила, який мав невдовзі загинути. Його завдання полягало в тому, щоб урятувати ці твори і перенести їх у безпечний бункер під будівлею на Північному березі, де їх знайдуть через сто вісім років.

Експонати не мали ціни. Ці шедеври діставали з минулого спеціалісти на кшталт Бьорка, щоб збагатити життя людей наступного покоління. Проте діставали досить обережно. Розвідники часу не мали права вживати таких заходів, які б якимось чином змінювали минуле. Найменший промах викликав би скандал, сум’яття, загрожував приверненням уваги публіки, та найголовніше — найменша корекція перебігу історії загрожувала їхньому майбутньому світові.