Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 49

— Червоні в паніці, — розповідав хтось у другій групі. — Знищена вся ескадра. Кажуть, від міста залишилися лише попіл і зола.

Коли увійшов Сунь Кай, усі замовкли. Військові мимоволі підтягнулися і набрали бравого вигляду. Дами штовхали одна одну, намагаючись якнайкраще роздивитися героя дня.

Генерал Ню Чжан-фу пішов назустріч гостеві, витягнувши вперед обидві руки, і довго тряс сухі долоні старого.

Він шанобливо провів Суня до затишного крісла, не наважуючись першим розпочати розмову.

Сунь Кай клацнув золотим портсигаром, прикурив від послужливо піднесеної йому генеральським ад'ютантом запальнички і недбало спитав:

— Сподіваюсь, ви вже одержали інформацію, генерале?

— Так, одержав! Одержав звістку, радісну не тільки для нас. Я певен, що генералісимус і його радники будуть в захопленні… І я, нарешті, дістану можливість надати відпочинок нашим хоробрим солдатам… І саме вас ми повинні дякувати за це чудове відчуття безпеки, певності, гарантій. Коли-небудь на першій сторінці великої історії контрнаступу вдячні нащадки читатимуть ваше ім'я…

— … поряд з вашим, поряд з вашим, генерале, — так само недбало відповів Сунь.

Підозрілому генералові Ню здалося, що в голосі старого вчувався відтінок іронії.

— Мої заслуги в цій справі невеликі, — з гідністю відповів генерал. — Якщо я і запропонував два роки тому на нараді в начальника генерального штабу цей план, то, в усякому разі, його розробка і виконання належить тільки вам.

Сунь посміхнувся. Виявляється план належить генералові Ню! Командуючий, очевидно, забув, як ще перед відступом з материка вибухівка в районі гавані була закладена на його, Сунь Кая, вимогу. Так, сьогодні бравий генерал має хвацький вигляд. Не так, як у той день, коли кілька партизанів-комуністів розігнали два його батальйони… А під час боїв у західній частині провінції Чже-цзян доблесний Ню вискочив у вікно, навіть забувши взути черевики.

Сунь посміхнувся, узяв з таці високу склянку американського віскі і цокнувся з генералом.

— Кожний з нас скромно робить свою справу, яку довірила йому батьківщина… — сказав він.

— … І американці! — почувся вигук досить сп'янілого кремезного майора. — Хай живе Америка!

На п'яного зашикали. Він весело примружив очі, засміявся і, гикнувши, знову проголосив:

— Хай живе Америка!

— Майоре! — гукнув з гнівом на нього Ню. — Ми не менше, ніж ви, прихиляємося перед могутністю і величчю нашого союзника, але робимо це в благопристойній формі.

— Благопристойній!.. — Це слово, очевидно, сподобалось майорові. — Благопристойній!.. — проспівав він. — Коли б ящірка вміла розмовляти, вона також назвала б себе благопристойною твариною…

Обличчя Ню налилося кров'ю. Два співробітники підійшли до майора і взяли його за лікті.

Майор різким рухом відштовхнув їх і знову закричав:

— Наш союзник! Собачка на поводку — союзник хазяїна! Здорово… Батіг — союзник пастуха! Воша — союзник господа бога! Вона кусається по його священній милості!

Виручив ад'ютант генерала Ню. Він підбіг до магнітофона з посилювачем, що стояв у кутку кімнати, і натиснув клавішу. Почувся тріск, шипіння стрічки, скажено вискнув джаз, і хрипкий чи то жіночий, чи то чоловічий голос зарепетував: