Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 48

— Братику, чи немає сьогоднішньої газети? Я б почитав.

— Для тебе пошукаю!

Юнак пішов у дім і виніс газету. Вона була за позавчорашнє число. Тримаючи перед собою газету, Ван Хай-шен тихо сказав:

— Ти повинен допомогти виконати одне завдання.

— Кажи, яке саме!

Від розвідника не приховалось, як загорілися очі хлопчака. Ван Хай-шен попросив дістати на вечір деякі речі. Подумавши трохи, той відповів:

— Дістану!

Повернувшись у кімнату, яку йому було відведено для спочинку, Ван Хай-шен раз у раз позирав у вікно. Йому здавалося, що ніколи ще день не був таким довгим.

Надвечір несподівано в кімнату власною персоною ввалився Сунь Кай. Він був у чудовому настрої, довго тиснув руку Ван Хай-шену, розповідав, що з острова видно було стовпи полум'я над гаванню і докладно розпитував про те, як усе відбулося. Старий по секрету повідомив, що донесення про успіх операції вже передано на Тайвань і що нагороди довго чекати не доведеться. Залишаючи кімнату, він попередив, що увечері відбудеться банкет, на який запрошено і Ван Хай-шена.

Ван Хай-шен анітрохи не зрадів цьому запрошенню. Він зробив спробу відмовитися, посилаючись на те, що Сун ще на тому боці і потрібно якнайшвидше допомогти йому та й іншим вибратися звідти, бо інакше їх можуть схопити.

— Не схоплять, — заперечив старий. — Їм зараз не до того, щоб нишпорити по рибальських хатинах. Наші друзі американці розшифрували кілька радіограм. У червоних цілковита паніка. Зірвано операцію, яка планувалася протягом кількох місяців. Важливо, що справу зроблено, а коли саме повернуться наші — на день пізніше, чи на день раніше — значення немає…

— Вибачте, шефе, — сказав Ван, — мені здається, що якраз після цієї справи Громадська безпека буде хапати кожного зустрічного… Я боюсь за свою сім'ю. Та й вам не варто втрачати такий надійний притулок, як мій дім.

— Все це вірно, голубе… Проте є одне «але». На банкеті будуть присутні американські офіцери. Вони захочуть, можливо, познайомитися з тобою, довідатись про подробиці…

— Ви скажете їм, що я знову вийшов у море.

— Їм це може не сподобатись. Між нами кажучи, якщо ці люди щось заберуть собі в голову, з ними краще не сперечатися і не суперечити. Отже, я чекаю.

— Дозвольте, шефе, трохи запізнитись, — попросив Ван. — Треба вмитися, поголитися, привести себе в порядок…

— Гаразд, — милостиво погодився Сунь Кай. — Але довго не затримуйся.

У приміщенні штабу оборони острова, у великому залі, зібралися військові, «політичні діячі», пишно вбрані жінки.

Банкет ще не почався.

Гості збиралися групами, курили, жартували, розмовляли. Настрій у всіх був піднесений.

Гладкий полковник пояснював дамам стратегічне значення щойно здійсненої операції.

— Вогонь над Фейюньган — це перший сигнал, — багатозначно казав він. — Це кінець нашого руху на південь і початок нашого руху на північ. Американці дуже високо оцінювали дію наших доблесних розвідників…