Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 43

— Що тепер робити? — занепокоєно спитав Ван Хай-шен.

Сун Да-лун не відповів. Він думав про те, що відкладати виконання завдання більше не можна. Нема добра без лиха — погода була сприятлива.

Мічений потупцяв біля будинку Чжао ще кілька хвилин і нарешті вирішив:

— Обійдемось без нього. Ходімо!

Знову довго місили грязюку. Вийшли на вже знайому диверсантові дорогу. При спалахах блискавки можна було розглядіти безладні купи каміння, земляну стіну, невеличкий сосновий ліс. Тепер Сун Да-лун не повз, як тоді, а йшов на весь зріст, усе прискорюючи ходу. Струмочки води повзли по тілу від коміра до пояса. Куртки промокли і коробились.

Ноги ковзали в рідкій грязюці, і Мічений вже двічі спотикався, забруднивши обличчя й руки у багні. Але всьому цьому диверсант лише радів. В таку погоду ніхто не вийде гуляти, всі сидять по домівках.

… Осторонь почулися чиїсь приглушені кроки. Проте, скільки Сун не вдивлявся в пітьму, там нікого не було.

Очевидно, далося взнаки перенапруження останніх днів — не витримали нерви.

Вони перейшли місток, перетнули кладовище і дісталися підніжжя гори Фейюньфин. Звели дух, прислухались. Крім монотонного шуму дощу і гуркоту грому, нічого іншого не почули. Сун Да-лун шепнув:

— Залишайся тут, пильнуй!

Він сковзнув униз і почав дертися крутим схилом.

При світлі блискавки Мічений розглянув нарешті мету — вкриту білою плитою могилу, що лежала осторонь від інших могил. Впоперек плити темніла табличка з червоними ієрогліфами: «Тут лежить мати…» Дати народження і смерті. «Не помилився, — подумав Мічений, — це тут».

Він штовхнув ногою плиту. Вона злегка посунулась. Тоді він обома руками натиснув на виступ у нижній частині плити, і вона плавно опустилася. Відкрився кам'яний жолоб, за яким темнів отвір. Перед тим як вповзти туди, Мічений оглянувся.

— Добре пильнуй! — наказав Сун Вану. — Тут наше майбутнє багатство і пошана!

Він втиснувся в отвір і освітив підземелля ліхтариком.

Це було обкладене цеглою підземне приміщення, таке просторе, що в ньому вільно вмістилося кілька якихось невідомих апаратів. Усе було саме так, як розповідав хазяїн. З хвилюванням підійшов Мічений до апарата, пофарбованого білим лаком.

За довгі роки своєї роботи шпигуна Міченому не раз доводилось мати справу з американськими апаратами подібного типу. Він швидко відшукав червоний засув-рубильник.

Тепер ніщо вже не могло перешкодити бандитові виконати завдання. Зараз з'єднаються контакти, струм помчить тонкими, надійно схованими в землі дротами далеко, туди, де під бетоном гаванських будівель лежить у землі страшний вантаж вибухівки.

Мічений зняв руку з рубильника. Занадто прозаїчно було б ось так відразу натиснути на цей металічний засув. Скільки небезпек довелося перебороти, скільки разів життя його висіло на волосинці заради цієї миті… Диверсант уявив собі повернення на острів, розмову із старим Сунем, себе самого в майорському мундирі, товсті пачки шурхотливих папірців… Можна буде й перепочити… Цього разу нерви не витримували…