Читать «Диверсія у гавані Фейюньган» онлайн - страница 4

Американський винищувач зайшов у хвіст машини з червоними зірками на крилах. Коротко прострочили кулемети. Машина з червоними зірками пірнула вниз і, безладно перекидаючись, почала падати на землю.

Генерал Ню Чжунь-фу — так звали начальника оборони — коротко зареготав і штовхнув у бік свого супутника, сухого старика у штатському френчі.

— Отак! — вигукнув генерал. — Отак їх! Давай, давай!

— Годі кричати! — скривився старик. — Дивіться он туди!

Ню підвів голову. Літака, котрий майже торкнувся землі, немов підкинула вгору велетенська пружина. Заревів мотор, і машина стрімко пом чала вгору. Ню не встиг промовити й слова, як знову за рокотали кулемети, і американський винищувач, коротко і жалібно прогудівши, почав перевертатися у повітрі. Над крилом шугнуло полум'я…

— Плигай! — крикнув Ню, немов льотчик міг його почути. — Плигай!.. Парашут…

Раптом старик із силою штовхнув генерала в бік. Ню не встиг ще збагнути в чому справа, як з брязкотом зачинилися масивні двері і майже в ту ж мить зовні щось охнуло, і град каміння загуркотів по важкому їхньому металу.

— Дякую вам, Сунь Кай, — насилу звів дух командуючий. — Певне, літак червоних знову вискочив з боку сонця і винищувачі завіси проґавили його…

— Або не схотіли зв'язуватися, — знизав плечима Сунь Кай.

— Звичайно, — зітхнув командуючий: — Хіба їм що? Адже це не їхня земля. Колі! б цим хлопцям довелося захищати свій власний дім, вони б стали моторнішими.

— Наш острів такий же важливий для Америки, як Лонг-Айленд або Манхеттен у Нью-Йорку, — повчально сказав старик. — Ми повинні пишатися тим, що знаходимось на найпередовішому посту фронту цивілізації проти варварства. Генералісимус нещодавно назвав нас «першою лінією оборони Сполучених Штатів на Далекому Сході».

Ню хотілося вилаятись і послати старого до дідька разом з генералісимусом. Але командуючий міг це зробити тільки в думці і, дивлячись на численні віспинки на обличчі Сунь Кая, сказав:

— Ви невірно зрозуміли мене. Я не менше од вашого усвідомлюю значення нашої місії для долі світу.

«Проклята служба! — подумав Ню. — Мало того, що кожну мить тобі на голову може впасти бомба червоних, ти ще змушений погоджуватися з базіканням цього стариганя. Можна подумати, що він сам вірить у генералісимуса або в цивілізацію!»

Вони зійшли кривими східцями у приміщення командного пункту. Гостро і їдко пахло вогкістю. Електрика світила тьмяно, то майже зовсім згасаючи, то додаючи на мить світла. Очевидно, зіпсувався генератор, і солдати крутили ручний движок.

А в усьому іншому командний пункт був навіть затишним: просторий письмовий стіл, глибокі крісла, диван, телефони, карти.

Ню зупинився біля великої карти Тайванської протоки і, машинально змахнувши з цупкого, глянсуватого паперу тонку калюжку води, вп'явся поглядом у кружальце з написом «Фейюньган».