Читать «Вогонь на вершині Комо» онлайн - страница 18

Капітан Пабло вибив люльку і сховав її в нагрудній кишені сорочки. В темряві професор бачив тільки його крислатий капелюх, але в уяві його чомусь постав зовсім зримий образ Пабло-юнака. Той летів на розпаленому коні, припавши до кінської гриви. Десь збоку індійці — хмара стріл сипалась на стадо.

— Коли вони вдруге натягнули свої луки, я зрозумів, що стадо загинуло. Бики почали падати. Кілька стріл влучило в вожака, але він, ввесь закривавлений, з передсмертним диким ревом, помчав у льяноси. Стадо кинулось за ним, неначе його погнала лісова пожежа. Дарма ми намагалися повернути очманілих тварин, дарма я летів під градом стріл за вожаком, завертаючи його вбік. Нещасні тварини падали як підкошені. В той день загинуло триста биків. Хазяїн хотів повісити мене за ноги на воротях коралю, та за мене заступилась його стара мати, яка знала мене ще дитиною. З порожніми руками я повернувся до батька. Дома було шестеро дітей, батько вмирав від пропасниці. Якимось чудом мені вдалося потрапити на шкіперські курси, й ось через рік я приїхав сюди, на Оріноко… Це було «так давно, сеньйоре, що інколи мені думається, начебто я ніколи не жив у льяносах, не був відчайдушним вакеро, не кидався під індійські стріли.

— У вас було чесне життя, капітане Пабло, — промовив тихо Крутояр. Мить помовчав і ще тихіше спитав: — Як ви гадаєте, чому поліція так ретельно обшукувала нас? Невже вони всерйоз сподіваються знайти в нас зброю або які-небудь недозволені речі?

Капітан Пабло глибоко зітхнув. Що він міг сказати, забобонний, тихий капітан Пабло? Останнім часом у світі взагалі творяться незрозумілі речі. Звичайно, поліція має щось на увазі. Можливо, вона боїться контрабандного привозу зброї, а може, з бразільського боку прокрадаються волонтери. Зараз такі часи, такі часи!..

— Ви не чули, капітане, — в ваших місцях не траплялося авіаційної катастрофи? — спитав Крутояр.

— Не чув, сеньйор. Які там у нас катастрофи? Тут і літаків не буває.

— А ви не чули про чужоземця Ван-Саунгейнлера з сином?

— З сином? — перепитав задумливо капітан.

— Так, їх двоє. Літак упав над лісом. Невідомо, чи вціліли вони. На розшуки було послано спеціальну аварійну групу, але, крім уламків машини, парашутисти не знайшли нічого. Жодного сліду. Ніхто не знає, куди подівся голландець із своїм сином.

— Один вантажник на Касік'яре, — озвався капітан після хвилинного мовчання, — розповідав мені недавно, що в індійців живе якийсь білий. Але один. Переказують — хороша людина. Лікує туземців, мирить їх. Особливо люблять його діти і старі. Коли він приходить у якесь селище, дітлахи збігаються до нього з усіх кутків, і він завжди чимось пригощає їх. Має добре серце…