Читать «Вогонь на вершині Комо» онлайн - страница 108

Крутояр узяв Бунча за лікоть.

— Відведіть Олеся подалі від цього місця, — промовив він. — Зараз почнеться агонія.

Бунч допоміг Олесеві сісти в сідло. Хлопець не опирався. Він тільки повернувся до Тумаяуа і кинув на нього сповнений глибокого осуду погляд.

Через кілька хвилин смерть забрала свою жертву. Індійці оточили вождя і в мовчанні схилили голови.

— Треба поховати тіло, — порушив гнітючу тишу Крутояр. — Не можна гаяти часу. Адже ми не певні, що апіака не кинуться знову в погоню.

— Апіака не підуть у цей ліс, бо вважають його лісом прокляття, — сказав Тумаяуа.

— Все одно треба рушати.

— Я знаю, сеньйоре.

— Скажи своїм братам, щоб вони викопали могилу. Тумаяуа важко звів на переніссі брови, його обличчя набрало хижого виразу.

— Закон племені тауліпанг забороняє ховати вождя в чужій землі, — озвався він по хвилі.

— Але що ж робити? — спитав професор. — Не повертатись же нам у селище.

— Не знаю, — переборюючи якісь внутрішні вагання, промовив Тумаяуа.

Крутояр не міг подолати в собі нервового тремтіння. Невже індійці відмовляться далі проводжати своїх білих друзів? Невже й вірний Тумаяуа зрадить їм?

Тумаяуа радився з братами. Вони стояли над непорушним тілом Палехо й гаряче щось доводили один одному. Кілька разів старший брат Лупу хапався за лука, немовби наміряючись примусити Тумаяуа погодитись із його доказами.

Нарешті Тумаяуа підійшов до Крутояра і сказав йому, що брати відмовляються іти далі. Вони понесуть тіло батька назад у селище. Цього вимагає звичай племені.

— Значить, ви покинете нас? — спитав професор. — Ви залишаєте своїх друзів?.. Ти гадаєш, що добрий дух Кахунья пробачить вам цю зраду?

Тумаяуа опустив голову й ледве чутно промовив:

— Брати повернуться… А я… Добрий дух Кахунья повеліває мені порушити звичаї мого племені.

«В його душі більше добра, ніж тупого фанатизму», — подумав Крутояр і гаряче обняв молодого індійця.

— Але ж твоїм братам загрожує смерть од руки апіака, — сказав професор. — Воїни Ганкаура нападуть на Лупу, як тільки він вийде з цього рятівного лісу.

Тумаяуа заперечливо похитав головою. Лупу не піде старим шляхом. Він зверне праворуч і вийде до річки. Там він змайструє пірогу і на ній дістанеться додому. На воді ніхто не перестріне його.

Тим часом Лупу ладнався в дорогу. З тонких бамбукових палиць були зроблені ноші. На них поклали тіло мерця. Прощання було коротке й холодне. Очевидно, Лупу вважав вчинок Тумаяуа негідним воїна племені. Він кинув йому якесь коротке слово і за своїм індійським ритуалом кілька разів присів навпочіпки. Те ж саме проробили й обидва його брати. Потім вони підхопили ноші з тілом Палехо і квапливими кроками подалися в гущавину лісу.

На обличчі Тумаяуа не ворухнувся жоден м'яз. Він не промовив жодного слова. Із боротьби між почуттям обов'язку і сліпої звички юнак вийшов переможцем.

ТОРГІВЛЯ ЖИТТЯМ

Вечоріло. Ліс порідшав. Дорога злегка піднімалася вгору. Над головою монотонно гула надокучлива мошва.