Читать «Нас розсудить бог» онлайн - страница 23

Отож і цим разом бюргери загомоніли невдоволено, коли розбавлені студенти ввалилися товпою до пивної і, галасуючи, прибили на стіну великий папір із гарною гальською гравюрою. Біля паперу зібрався натовп, а поважні бюргери й собі потяглися туди. Але, прочитавши написане, вони голосно вилаялися й Миттю повернулися до своїх столів. І не диво.

Лист був повний непристойних висловів, а — що гірше — подавав місця таємних розваг у місті й мав повно натяків на те, що навіть і достойні панове райці відвідують потайки ці місця, вже не кажучи про багатих купців і знатних бюргерів. Останні почали досадливо нарікати на студентів.

— Кара Господня з тими шибайголовами. Завжди щось устругнуть!

— За наших часів студенти не були такі зухвалі, — сказав сердито пузатенький бюргер, який доводився пивній сусідом.

— Я також учився в університеті, — підтримав його другий, — але ніхто із студентів, які вивчали філософію чи реторику, не займався такими дурницями, як цей.

— А їм, гульвісам, що? — додав третій, сивуватий бюргер. — Хіба їм наука в голові? Тільки бешкетують, пиячать та за дівчатами бігають…

— Дозвольте вам зауважити, майне геррен, — звернувся до бюргерів стрункий чорновусий студент, — що й ви такі самі були у вашій молодості…

І в нього на устах промайнула лукава усмішка.

— Але такої погані не виписували…

— Хіба ж це неправда? — здивувався удавано студент.

— Клянуся головою Вольтера, — підскочив до бюргерів меткий, вертлявий молодик, — що все це істинна правда!

— Що ти мені тичеш свого Вольтера! — скипів бюргер. — Твій Вольтер безвірок, він і на самого Бога хулу складає!

— Зате ум у нього багатенький…

— Тю на тебе дурного й на твого філософа! — ще більше розлютився бюргер.

— Та що з вами говорити, — вмішався до суперечки буйно-кучерявий студент із Ляйпцігу, — коли ви не хочете розуміти духа сучасної епохи. Для вас Вольтер чи не сам Вельзевул, а для нас він великий і блискучий ум. Коли б ви читали його писання, то й думали б інакше…

— О, не діждете, щоб ми валяли собі руки такою поганню!..

— Шкода, — дражнили студенти роздратованих бюргерів, — стали б розумнішими…

Бюргери розсердилися не на жарт. Вони встали, заплатили за пиво й, навіть не глянувши на студентів, подалися до дверей. І лише у дверях сивуватий бюргер не втерпів.

— Дураки ви, молоді! — кинув він гнівно.

— Від такого й чуємо! — відповіли хором студенти.

Пізно вночі Галле все ще гуло й веселилося.

Всюди лунав спів, шинки й каварні були переповнені; купці, замкнувши склади, підчислювали вторговані гроші, а з города потяглися довгі валки селянських підвод і купецьких фур, супроводжуваних озброєною сторожею. На ратуші погасло світло, й на вулицях появилися обвішані зброєю здоровані з міської сторожі, брязкаючи галябардами й важкими палашами. Вони ходили повагом і не присікувалися до бюргерів та студентів, які, покидаючи шинки й каварні, розсипалися галасливими потоками по городських вулицях. Цей рухливий людський вир топнів на очах, розпадався на групки в менших вуличках і губився в будинках із позаслонюваними віконницями вікнами під гавкотіння собак на подвір’ях.