Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 42

Якась тінь майнула на Зоїному обличчі.

— Сеня?.. — закліпала очима. — Сеня… Якого, ви кажете, травня? Тринадцятого?

— Атож, уранці тринадцятого травня.

— Здається, я пригадую… Так, звичайно, це було наступного дня. Він обіцяв прийти об одинадцятій…

— Хто? — занетерпеливився Шульга.

— Так, хлопець… — опустила повіки Зоя. — Напередодні ми були в «Евриці» й познайомилися там.

— Його звали Семеном? Прізвище знаєте?

— Ну, що ви! Уявляєте, як знайомляться?..

— Здогадуюсь, — незадоволено пробуркотів майор. — І ви призначили йому побачення, дали адресу?

Зоя трохи почервоніла, та відразу визивно закинула назад голову: зрештою, яке кому діло до того, де і з ким вона призначає побачення. І все ж почала виправдовуватись:

— У нас було призначено ділову зустріч. Він хотів придбати дублянку, а в одної моєї подруги якраз була…

Майор задумався на кілька секунд.

— Скільки коштує дублянка? — запитав. — В «Евриці» йшлося про попередню ціну?

— Не пам'ятаю. І взагалі…

— Ніхто не збирається звинувачувати вас у спекулятивних намірах, — зрозумів її майор. — Це дуже важливо. Пригадайте, ви розмовляли про ціну? І чи повинен був цей Семен принести з собою гроші?

— Якщо хотів придбати дублянку, звичайно, мав принести. Здається, йшлося про чотириста карбованців…

Майор аж посвітлішав на виду.

— Чотириста? — перепитав.

— Так.

— Саме цього Семена пограбовано у вашому під'їзді, — мовив Шульга приглушено, наче розголошував важливу таємницю. — І ви повинні допомогти нам знайти його.

— Але ж як? Може, я і не впізнаю його, коли зустріну… Ви кажете: чорнявий, високий і довгоносий?.. Насправді не такий він уже й високий, і ніс… Ну, не кирпатий, але й не довгий…

Зоя добре запам'ятала Семена — хлопець сподобався їй, і була задоволена, що знайшовся привід для зустрічі. Однак Семен не прийшов наступного дня. Спочатку Зоя розсердилась, та в круговерті днів швидко забула про свого нового знайомого. Думала — зовсім, однак виявилось — ні: обличчя його, мов живе, стояло перед очима.

— Хто був разом із вами в «Евриці»? — запитав Шульга. — Може, вони знають прізвище Семена? — Подумав, що Балабан міг помилитися, описуючи зовнішність Семена. Балабан коротун, і людина навіть середня на зріст могла видатись йому високою.

— Навряд чи вони знають його прізвище, — відповіла Зоя. — Була Клара, це подружка моя. І Кларин хлопець потім прийшов.

— Прізвище Клари? Де працює? Адреса? І хлопця? — майор приготувався записувати.

— Краще про це ви дізнайтесь у Клари. Вона зараз на роботі, можна подзвонити.

Через годину всі троє — Зоя, Клара і Роберт — сиділи в Козюренка. Слідчі розмовляли з ними просто так, не дотримуючись формальностей, намагаючись витягнути з них якнайбільше фактів і деталей. Поступово образ Семена дедалі більше вимальовувався в їхній уяві, на жаль, без характерних рис: звичайний чоловік років тридцяти, чорнявий, курить цигарки «Любительські», часто буває в кіно, любить пофліртувати з дівчатами. Роберт згадав, що Семен почав залицятися до Клари, і в нього з новим знайомим мало не дійшло до конфлікту.