Читать «Україна масонська» онлайн - страница 88

Акт творiння мiста починався з обрання сакрального центру та священнодiї з сонячними променями. «Засновники», обравши «правильне» мiсце, встромляли в землю спис, i вiн, осяяний першим променем сонця, що сходило, вiдкидав на землю довгу тiнь, по якiй проводили плугом борозну, що визначала напрямок першої основної вулицi – декуманусу; до неї виставлявся перпендикуляр, який ставав другою основною вулицею – кардином. Заснування Одеси почалося саме з сакральної першої борозни, про що згадували свiдки. Дуже схожа процедура мала мiсце у 1891 р., коли американськi масони, на чолi з президентом Дж. Вашингтоном, проводили церемонiю заснування майбутньої столицi США – Вашингтону.

Як пише один iз перших iсторикiв Одеси Аполон Скальковський, православний митрополит Гавриїл Бенулеску-Бодонi «…поклав першi основнi каменi для храмiв Божих: в iм'я Св. Миколи, Св. Катерини та iн., провiв першу борозну для фундаментiв мiських будiвель» (очевидно три каменi). Ритуал закладки «нарiжних» каменiв i борозни на мiсцi основної вулицi – стара масонська традицiя. При заснуваннi Вашингтона було зроблено три закладки нарiжних каменiв…

Митрополит Гавриїл цiлком мiг бути масоном, звiдси i тяга до «античних мiстерiй». У перiод, коли iєромонах Гавриїл Бенулеску-Бодонi служив викладачем грецької мови духовного училища в Ясах (Молдова у складi Османської iмперiї), вибухнув скандал: учитель французької мови органiзував першу масонську ложу в Ясах, до якої входило багато яських дворян. Оскiльки масонство в Турцiї було заборонене, вчитель-француз утiк, а Гавриїл раптово покинув училище (1781 р.). Непрямо вказує на масонство Гавриїла його активна дiяльнiсть у Бiблiйському товариствi.

Заслуговують на увагу слова одеського православного протоiєрея пiд час освячення гербу Одеси у вереснi 1798 р.: «Почтеннейшее собрание! Благотворный луч величественного нашего Солнца, которое, сияя на престоле, рассыпает с невероятной расточительностью на круг, Богом ему вверенный, обильные лучи своей премудрости, блеснув особенно на сей вновь зиздущий город Одессу…» (з книги А. Скальковського «Перше тридцятирiччя iсторiї мiста Одеси: 1793-1823»). Дивна промова православного iєрарха була виголошена в масонських традицiях, особливо в частинi порiвняння сонячних променiв з «променями премудростi» та згадування про «Сонце» i масонське «коло».

У мiстобудiвних концепцiях Просвiти i Класицизму велику роль вiдiгравали теорiї створення регулярних держав та iдеальних мiст. Iдеальне штучне мiсто, що створювалося як реалiзацiя рацiоналiстичної утопiї, мало бути позбавлене iсторiї, оскiльки розумнiсть регулярної держави означала заперечення «порочних» структур, що iсторично склались. Iдея «нового iдеального свiту» мала на метi будiвництво мiста на новому мiсцi та руйнування всього старого, якщо воно тут знаходилося.

Професор А. Добролюбський стверджував, що взимку 1794 р., коли створювався план Одеси «…сонце над Одесою сходить з вiдхиленням до пiвденного сходу. Сонячне промiння в серединi зими йде вздовж вулиць, паралельних нинiшнiй Ланжеронiвськiй. Азимут сходу сонця, який починається вiд точки пiвночi за годинниковою стрiлкою, в серединi сiчня (за старим стилем) становить близько 120°».