Читать «Україна масонська» онлайн - страница 56

Масони пропонували створити єдиний масонський центр, встановити «нагляд» за членами лож. У 1810 р. мiнiстр полiцiї А. Балашов звернувся до керiвникiв лож з наказом: «…Начальникам iснуючих тут масонських товариств вiдомо, що уряд, знаючи про їх iснування, не створював жодних перешкод їх зборам. Iз свого боку i товариства заслуговують на ту справедливiсть, що досi не подавали вони жодного приводу до будь-якої на них претензiї. Проте необережнiстю деяких членiв, взаємними змаганнями лож i деякою поспiшнiстю до поповнення їх новими i безперервними прийняттями, буття цих товариств набуло широкого розголосу. З таємних вони стали майже явними i тим дали привiд невiгластву чи зловмисностi до рiзних на них дорiкань. За такого стану речей, щоб покласти край цим чуткам, уряд визнав за потрiбне увiйти докладнiше в правила цих товариств i пересвiдчитися в тих пiдставах, на яких їх можна вважати толерантними або опiкати. Мета iстинного масонства не може бути нiкому негожа… Уряд обере вiд себе двох осiб, знанням i ступенями своїми в масонськiй справi вiдомих. З цими двома особами, пiд безпосереднiм наглядом мiнiстра освiти, кожен начальник ложi увiйде в зносини та викладе їм у дусi довiреностi i братерства правила, засади та систему своєї ложi. Мiж тим iм'ям коронного закону всiм масонським ложам загального призначається: щоб вiд цього часу до останнього закiнчення всiх зазначених зносин зупиненi були в усiх ложах прийняття нових членiв; щоб зносини з начальниками лож, що встановлюються вiд уряду, були збереженi… в цiлковитiй таємницi не лише для публiки, а й для членiв самих лож». Мiнiстр полiцiї запросив у керiвникiв лож i капiтулiв їх статути, iнформацiю про їх обряди, про число членiв.

О. Голiцин згадував, що в той час iмператор Олександр мав «…нахил до загальної релiгiї, яка його ставила в деяку недовiру до греко-росiйської церкви. Виданням «Сiонського вiсника» i вченням I. А. Фесслера государ намагався зрозумiти справжнiй християнський дух, вивести нечутливо з рятiвних форм нашої церкви внутрiшнє християнство i бути знаряддям усiх церков». Масонський лiдер О. Лабзiн спробував повторити видавничий подвиг Новикова. У 1803 р. вiн вiдновлює видання мiстичних перекладiв (Юнга-Штиллiнга, Еккартсгаузена, Бьоме тощо). У 1806 р. О. Лабзiн видає «Сiонський Вiсник», при цьому сам Фiларет визнавав за Лабзiним чистоту намiрiв i несуттєвi «особливостi в думках релiгiйних»…

Монархiю масони вважали «ветхою», яка потребує коригування. Деякi з них стверджували, що наближається друге пришестя Iсуса Христа, i напередоднi його церква має бути «оновленою», повернутися до мiстичного досвiду перших християн, вiдкритою для спiлкування з Богом без посередництва священикiв. Росiйське масонство було солiдарне з масонським лiдером Михайлом Сперанським, який намагався переконати iмператора в тому, що джерелом державної влади є народ, що воля народу – основний закон держави, а соцiальний прогрес Росiйської iмперiї неможливий без конституцiї. Саме Сперанського майбутнi декабристи готували в першi президенти (або прем'єри) майбутньої Росiйської республiки.