Читать «Україна масонська» онлайн - страница 55

У 1803-1805 рр. в iмперiї було вiдкрито багато масонських лож.

М. Голенищев-Кутузов вiдкрив у Москвi таємну ложу розенкрейцерiв «Нептун». Пiд керiвництвом Й. Бебера вiдбулося друге народження ще однiєї ложi «катерининської епохи» «Пелiкан» пiд дещо видозмiненою назвою – «Олександра благодiйностi до коронованого пелiкана» (шведська система), вiдродився капiтул «Фенiкс» для вищих масонських ступенiв шведського обряду. До «шведських лож» прийшли представники старої аристократiї: князi Голiцини, Волконськi, Долгорукi, Лобанови-Ростовськi, Трубецькi, графи Апраксiни, Розумовськi, Строганови, Толстi, Чернишови, Шувалови, родовитi дворяни Римськi-Корсакови, Ланськi… Масони домоглися призначення на пост мiнiстра полiцiї генерал-лейтенанта А. Д. Балашова – члена масонської ложi «Об'єднаних друзiв» i не боялися «утиску» за свої переконання.

У 1808 р. зiйшла зiрка iдеолога реформ в iмперiї, масона та державного секретаря Михайла Сперанського. Цар доручив йому скласти генеральний план широких державних реформ. Цiєю роботою Михайло Михайлович займався близько року разом iз масонами-професорами М. Балудянським, I. Фасмером, Л. Якобом (член законодавчої комiсiї мiнiстерства фiнансiв). У жовтнi 1809 р. М. Сперанський надав царю свiй план перетворення необмеженої монархiї на конституцiйну з виборною Державною Думою, громадянськими та полiтичними правами, подiлом влади на виконавчу, законодавчу, судову. Проте Олександр «творчо переосмислив» проекти реформ, застосував в росiйськiй практицi лише декiлька незначних нововведень (створив Державну Раду та вiсiм мiнiстерств). М. Сперанський мрiяв про широку церковну реформу у Росiйськiй iмперiї, використовуючи для цього масонський вплив.

Вiн сподiвався створити централiзовану та «напiвдержавну» систему (капiтул) центральних i провiнцiйних масонських лож, пiдпорядкувати цьому капiтулу всi масонськi ложi Росiї, залучити в ложi «найбiльш здiбних» духовних осiб, якi мають волю почати реформу Росiйської православної церкви.

У 1809 р. за iнiцiативою Сперанського до Петербурзької духовної академiї викликали масона Фесслера, який мав великий вплив в росiйських масонських гуртках. М. Сперанський сподiвався з масонiв «…створити з Фесслером свiй департамент, начальникiв вiддiлiв тощо. Вiд них вже подають папери до государя, очiкується, що майстри лож призванi будуть до мiнiстра полiцiї, а потiм до мiнiстра освiти», – згадував О. Лабзiн.

Масони переконували iмператора Олександра Першого в тому, що добре влаштування масонства в iмперiї має принести двi суттєвi вигоди: воно має зупинити поширення псування моралi, встановити добру моральнiсть, що базується на мiцних засадах релiгiї; воно має перешкодити введення будь-якого iншого товариства, заснованого на шкiдливих засадах, таким чином забезпечити постiйний, але непомiтний нагляд, який за своїми таємними вiдносинами з мiнiстерством полiцiї надав би йому запоруку проти будь-якої спроби, що суперечить запропонованiй метi.