Читать «Україна масонська» онлайн - страница 176

Сергiй Моркотун почав конфлiктувати з Симоном Петлюрою очевидно вже з лiта 1918 р., хоча вони перебували в однiй ложi – органiзацiї «Молода Україна». Прихильник створення Росiйської федерацiї, автономiї України, демократичного правлiння, С. Моркотун з пiдозрою ставився до дiяльностi Центральної Ради, особливо з сiчня 1918 р., коли соцiальнi експерименти та державнiсть «будь-якою цiною» вiдштовхнули вiд масонiв – «українських патрiотiв i революцiонерiв» – масонiв-»русофiлiв» з помiрного кадетського крила. С. Моркотун звинувачував С. Петлюру в тому, що той активно не виступив проти Брестського миру, хоч i обiцяв французьким «братам» перешкоджати цьому всiма силами.

Моркотун звинувачував Петлюру ще в одному «обманi»… За словами С. Моркотуна, С. Петлюра заявляв французам, що «стоїть за автономiю українських земель», а сам очолив боротьбу за повну самостiйнiсть держави Україна.

Навеснi 1919 р. С. Моркотун, не зiйшовшись з Петлюрою в питаннi про конфедерацiю України i Росiї, змушений був поїхати до Францiї. За словами Жана Пелесьє, незважаючи на конфлiкт iз С. Петлюрою, С. Моркотун дотримувався масонського кодексу честi та «…намагався згладжувати гострi кути, мирити суперникiв». Приклад тому – його прагнення примирити у 1918 р. Скоропадського та Петлюру. Але з весни 1919 р. Моркотун почав всiляко шкодити Петлюрi. На засiданнях французької Ложi «Братство нацiй» Великого Сходу Францiї (своєрiдний мiжнародний парламент, в якому брали участь керiвники багатьох європейських країн) С. Моркотун заявив про невиконання С. Петлюрою масонських принципiв.

У червнi 1919 на масонськiй «роботi» в Ложi «Братство нацiй» С. Моркотун прочитав реферат «Українська справа», в якому рiзко критикував сепаратизм С. Петлюри. С. Моркотун пропонував створити на територiї колишньої Росiйської iмперiї конфедерацiю нацiональних держав Росiї, яка могла би стримувати нiмецьку загрозу, можливу в майбутньому. Масони нiби передбачали майбутнє, намагаючись пiдготувати сили «антифашистської«коалiцiї.

С. Моркотун, який претендував на «вищу масонську владу» в Українi, у вiдкритому листi до С. Петлюри приписував Петлюрi «те, чого не було» i те, що могло викликати негативну реакцiю у французiв – симпатiї до Нiмеччини та Римського Папи, «бiльшовизм» i органiзацiю єврейських погромiв. С. Моркотун кинув С. Петлюрi рiзкий виклик, заявивши: «Ви вже нам не брат. Нашi шляхи розiйшлися. Вийди з ложi, кат України i ворог Вiтчизни…

Ми будемо звинувачувати Вас скрiзь i кожного дня. Ми робитимемо це вiд iменi нашої Батькiвщини, Великої України, яка протягом столiть була вартовим i оборонним валом нашої Матерi, Великої Русi».

С. Моркотун розiслав у впливовi масонськi органiзацiї свою заяву, в якiй С. Петлюра несправедливо звинувачувався в тому, що таємно проводить в Українi вплив Нiмеччини та Ватiкану. Вiн писав, що коли 11 листопада 1918 р. вiн особисто домiгся звiльнення Петлюри з тюрми, останнiй обiцяв, що виступатиме проти «германофiльських тенденцiй» Винниченка, Андрiєвського, Швеця, не пiдтримає повстання, що готувалося, проте сам не лише пiдтримав зазначених осiб, а й увiйшов разом iз ними в Директорiю, очолив повстання проти гетьмана. С. Моркотун навiть звинуватив С. Петлюру в надмiрнiй симпатiї до нього нiмецьких офiцерiв у листопадi 1918 р., коли нiмцi планували визволити С. Петлюру з тюрми… Намагаючись вiдобразити повстання Директорiї «нiмецькою iнтригою», С. Моркотун зазначав, що саме нiмцi дали зброю антигетьманським повстанцям. У жовтнi 1919 р. С. Моркотуна обурив крок С. Петлюри, який вiв воєннi дiї проти армiї генерала Денiкiна.