Читать «Україна масонська» онлайн - страница 175

Микола Шумницький, який був членом паризької дослiдницької ложi «Святого Миколи», звернувся за допомогою у визнаннi ВЛУ до Великого Майстра Великої Ложi Швейцарiї, канцлера Мiжнародної масонської асоцiацiї Едуарда Картьє Ла Тента. Велика Ложа Швейцарiї визнала «петлюрiвську» ВЛУ i клопотала за неї в Мiжнароднiй масонськiй асоцiацiї.

У квiтнi 1919 р. – листопадi 1920 р. голова Директорiї УНР С. Петлюра формував кабiнети мiнiстрiв УНР, в яких прем'єрами були масони В. Прокопович, А. Ливицький (Б. Мартос?, I. Мазепа?); масони А. Шульгiн, П. Саликовський, П. Холодний i А. Никовський обiймали мiнiстерськi пости. Поразка українських вiйськ на фронтах громадянської вiйни зумовила крах усiх планiв С. Петлюри. З листопада 1920 р. українське масонство перебувало в емiграцiї.

У Львовi у 1918-1919 рр. дiє українська масонська ложа «Єднiсть», яка, скорiше за все, об'єднала частину керiвництва Захiдноукраїнської Народної Республiки.

Можливо, проголошення нацiональної Великої Ложi й обрання С. Петлюри її Великим Майстром вiдбулося без дотримання всiх необхiдних традицiй i писаних правил, без участi масонiв з уже визнаних свiтовою масонерiєю Великих Лож i, перш за все, без прямої згоди Францiї й Англiї. Можливо, саме це ускладнило свiтове визнання та пошук пiдтримки всесвiтнього масонства. С. Петлюра i його «брати», виступаючи за незалежнiсть України, просили допомоги свiтового масонства, просили визнати Велику Ложу України «вищою масонською владою i незалежною силою на територiї Української Республiки». С. Петлюра звернувся до свiтової масонерiї з проханням пiдтримати Україну в боротьбi проти «червоних», але вiдповiдi не надiйшло…

Велика Ложа України шукала мiжнародного визнання в ложах Англiї, Францiї, Швейцарiї, Польщi, Iталiї, сподiвалася ввiйти до Мiжнародного бюро масонських зв'язкiв. Важливим моментом у вiдносинах Україна-Францiя С. Петлюра вважав своє масонство, яке, на його думку, мало вiдкрити дверi в усi дипломатичнi представництва держав Антанти, вивести з полiтичної кризи невизнану Українську Республiку.

У вiдповiдь на це С. Моркотун (який також називав себе Великим Майстром Великої Ложi України) звернувся з листом до французьких масонiв, в якому звинуватив С. Петлюру в диктаторствi та сепаратизмi, в узурпацiї стiльця Великого Майстра Великої Ложi України.

Велика Ложа України на основi «Об'єднаних слов'ян – Нарцис» була вiдтворена С. Моркотуном ще у вереснi 1917 р. та дiяла до 1933 р. Його ложа також претендувала на «вищу масонську владу» в Українi, тому С. Моркотун став активним критиком Петлюри в колах всесвiтньої масонерiї. Вiн стверджував, що С. Петлюра – самозванець, а саме вiн – Моркотун – iстинний керiвник масонства в Українi.

С. Моркотуну вдалося налаштувати багатьох масонiв проти визнання «петлюрiвської«Великої Ложi України. Цей момент ускладнив хiд переговорiв мiж С. Петлюрою i масонськими колами Антанти. У 1919 р. С. Петлюру та його «братiв» визнала лише одна нацiональна Ложа – «Великий Схiд Волахiї (Румунiї)» (за даним М. Свиткова).